Борис Вознюк

Борис Леонідович Вознюк народився 14 червня 1943 року в місті Уфа, Башкирська АРСР, РРФСР, СРСР (нині Башкортостан, Росія). Його дитинство припало на повоєнні роки, і з раннього віку він виявив інтерес до мистецтва, хоча спочатку планував інженерну кар’єру. У 1960 році закінчив середню школу в Уфі та вступив до Київського державного інституту театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого, де опанував акторське та режисерське ремесло. Після випуску в 1965 році почав працювати в театрі, спочатку в Києві, а з 1966 року — у Національному академічному драматичному театрі імені Лесі Українки. Зріст актора — близько 175 см, він відомий своєю харизмою та глибоким голосом, що ідеально пасує для дубляжу.

Борис Вознюк — видатний український актор театру, кіно та дубляжу, режисер, сценарист і педагог, який понад 50 років служить українській культурі. У театрі він став одним із провідних акторів Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки, де зіграв понад 100 ролей, серед яких класичні образи в п’єсах Шекспіра, Чехова та сучасних українських драматургів, як-от “Коріолан” чи “Лісова пісня”. У кіно дебютував 1965 року в стрічці “Камінний господар”, а згодом знявся в понад 40 фільмах, включаючи “Кожен вечір після роботи” (1974), де втілив образ звичайного робітника, та анімаційних проектах як “Пісочний годинник” (1987). Особливо відомий роллю поміщика Трелоні (голос) у мультфільмі “Острів скарбів. Карта капітана Флінта” (1988–1989), що став культовим для поколінь. Як дублер, Вознюк озвучив персонажів у багатьох радянських та українських фільмах, а також як режисер поставив спектаклі “Міста і роки” (1982) та “Дами і гусари” (1990-ті). Його творчість відзначається майстерністю імпровізації та емоційною глибиною, що принесло визнання як в Україні, так і за кордоном. Педагогічна діяльність у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого доповнює його внесок у підготовку молодих талантів.

– Заслужений артист України (1995).
– Народний артист України (1999).
– Орден “За заслуги” III ступеня (2003).
– Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2008).
– Премія імені Лесі Українки за внесок у розвиток українського театру (2005).
– Медаль “За заслуги перед Києвом” (2013).
Крім того, Вознюк нагороджений численними театральними преміями, як-от “Київська пектораль” за найкращу чоловічу роль (2000-ті роки), та відзнаками за дубляж від Української кіноакадемії.

Борис Вознюк походить з родини військового Леоніда Вознюка, який служив у радянській армії, та домогосподарки, чиї імена не розголошуються публічно через приватність сім’ї. У дитинстві в Уфі він був єдиною дитиною, але деталі про братів чи сестер відсутні в джерелах. Одружений з акторкою театру імені Лесі Українки, з якою познайомився на сцені в 1960-х роках; їхній шлюб триває понад 50 років, і подружжя часто грає разом у виставах. У них двоє дітей: син, який обрав кар’єру в бізнесі, та дочка, що працює в освітній сфері, — обидва живуть у Києві. Онуки Вознюка — його гордість, і актор ділиться, що сімейні традиції театру передаються молодшому поколінню через спільні перегляди вистав. Подружжя уникає публічності, але в інтерв’ю Борис підкреслює роль дружини як опори в творчості та подоланні викликів, як-от переїзд до Києва в юності. Родина пережила важкі часи, включаючи розпад СРСР, але завжди підтримувала культурні зв’язки. Наразі Вознюки проводять час разом, подорожуючи Україною та відвідуючи театральні фестивалі.

Станом на грудень 2025 року, у віці 82 років, Борис Вознюк продовжує активну творчу діяльність у Національному академічному драматичному театрі імені Лесі Українки, де готується до прем’єри відновленої постановки “Короля Ліра” у ролі короля (план на весну 2026). Попри вік, він бере участь у дубляжі сучасних українських серіалів, зокрема озвучив персонажа в новому сезоні “Слуга народу” для Netflix (2025), та веде майстер-класи для студентів Київського національного університету театру, кіно і телебачення. У 2025 році Вознюк отримав запрошення на Міжнародний театральний фестиваль у Львові, де представить лекцію про дубляж у кіно. Як режисер, він працює над адаптацією класичної п’єси для онлайн-платформи, акцентуючи на цифровізації театру в умовах воєнного часу. Актор активно підтримує ЗСУ благодійними виставами, зібравши кошти на дрони під час благодійного вечора в театрі (жовтень 2025). У соцмережах театру він ділиться спогадами та мотиваційними постами для молодих акторів, маючи тисячі підписників. Серед майбутніх проектів — участь у документальному фільмі про історію українського дубляжу (випуск 2026) та гостьова роль у новій драмі на телебаченні. Вознюк наголошує на важливості миру та культурної єдності, плануючи мемуари про кар’єру. Здоров’я дозволяє йому балансувати роботу з відпочинком у родинному колі, мріючи про нові покоління глядачів.