Борис Фільчиков

Борис Павлович Фільчиков народився 13 серпня 1918 року в Радянському Союзі (точне місце народження у відкритих джерелах не уточнюється).
Він закінчив Ростовський технікум у 20 років, а згодом — Ленінградський інститут кіноінженерів за спеціальністю електротехнік у 32 роки.
Учасник Великої Вітчизняної війни.
З 1948 року працював звукооператором і начальником звукоцеху на киностудії «Союзмультфільм» у Москві.
Помер 15 січня 2006 року в Москві у віці 87 років.

Борис Фільчиков — один з найплодовитіших звукооператорів в історії радянського та російського кіно, брав участь у створенні близько 500 мультфільмів.
Його ім’я пов’язане з класикою «Союзмультфільму»: «Їжачок у тумані», «Таємниця третьої планети», «Сміх і горе у Біля моря», «Сказка про царя Салтана», «Простоквашино», «Карлсон повернувся», «Жив-був пес» та багато інших.
Він відповідав за звук, озвучення, шумові ефекти та загальний звуковий дизайн, роблячи мультфільми незабутніми завдяки майстерному поєднанню музики, діалогів і звуків.
Його вважають майстром, а не просто ремісником, бо він створював унікальний звуковий світ для кожного проєкту.
Працював з видатними режисерами, такими як Роман Качанов, Юрій Норштейн, Едуард Назаров та іншими.

Конкретні персональні нагороди та премії в відкритих джерелах не виділяються широко, оскільки він працював у технічній сфері.
Його внесок визнано як легендарний: після смерті в 2006 році його назвали «людиною-легендою» та «найплодовитішим звукорежисером в історії вітчизняного кіно».
Фільми за його участю отримували численні нагороди на міжнародних та радянських фестивалях (наприклад, «Їжачок у тумані» — гран-прі та інші призи).
Його ім’я згадується в контексті золотого фонду «Союзмультфільму» та історії анімації.

Детальна інформація про родину Бориса Фільчикова у відкритих джерелах практично відсутня.
Він не публікував і не розголошував деталі особистого життя, фокусуючись на професійній діяльності.
Немає підтверджених даних про дружину, дітей, батьків чи інших близьких родичів.
Його біографія в основному присвячена роботі на студії та внеску в анімацію.
Він жив і працював у Москві, де й помер.
Особисте життя залишалося закритим від публічності.

Борис Фільчиков помер 15 січня 2006 року, тому не має сучасної діяльності.
Його спадщина продовжує жити в класичних радянських мультфільмах, які регулярно транслюються, перевидаються та вивчаються.
У 2020-х роках його ім’я згадується в статтях, присвячених історії «Союзмультфільму», та в день народження (3 серпня).
Фільми з його звуковим дизайном залишаються улюбленими для кількох поколінь глядачів в Україні, Росії та світі.
Немає нових проєктів чи ініціатив, пов’язаних безпосередньо з його особою.
Пам’ять про нього зберігається через архіви студії та енциклопедичні статті.