Борис Дежкин

Борис Дьожкін народився 19 серпня 1914 року в Курську, Російській імперії. Під час Великої Вітчизняної війни він воював, був поранений і втратив ліве око, але після війни повернувся до творчості. З 1940-х років працював на студії «Союзмультфільм» у Москві як аніматор, режисер і сценарист. Борис Дьожкін став одним із провідних майстрів радянської мультиплікації, відомим своєю майстерністю в анімації руху, особливо спортивних сцен. Він поєднував роботу аніматора з режисурою та викладанням, виховавши не одне покоління мультиплікаторів.

Boris Dyozhkin — радянський режисер-мультиплікатор, сценарист і художник-аніматор, один із класиків радянської анімації. Він створив серію популярних спортивних комедійних мультфільмів, серед яких «Необыкновенный матч» (1955, спільно з Мстиславом Пащенком), «Старі друзі» (1956), «Привіт друзям» (1957), «Рівно о 3:15» (1959), «Залізні друзі» (1960) та «Ціполліно» (1961). Його роботи відзначаються динамічною анімацією, гумором і яскравими характерами. Дьожкін вважався одним із найкращих аніматорів свого часу, особливо в сценах бігу, танців і спортивних змагань, і значно вплинув на розвиток радянської мультиплікації.

За мультфільм «Необыкновенный матч» (1955) Борис Дьожкін разом із Мстиславом Пащенком отримав першу премію за найкращий мультиплікаційний фільм року на VII Венеційському міжнародному кінофестивалі з формулюванням «За цікаву карикатурну форму показу сучасного зазнайства у футбольному світі». Його роботи також відзначалися на радянських конкурсах і фестивалях за художню майстерність та внесок у розвиток анімаційного мистецтва.

Борис Дьожкін мав сина Сергія Дьожкіна, який також пов’язаний зі світом анімації. Інформація про дружину, батьків та інші деталі особистого життя в публічних джерелах обмежена. Режисер пережив важке поранення на війні, але рідко говорив про приватне життя, зосереджуючись на професійній діяльності. Його сім’я залишалася поза увагою преси, а особисті дані не розголошувалися широко.

Борис Дьожкін помер 13 березня 1992 року в Москві. Його спадщина продовжує жити в класичних радянських мультфільмах, які регулярно транслюють на телебаченні та зберігають у архівах «Союзмультфільм». Фільми Дьожкіна, особливо серія спортивних комедій і «Ціполліно», залишаються частиною золотого фонду російської анімації. Сучасні дослідники вивчають його техніки анімації руху як важливий етап розвитку радянського кіномистецтва, а його роботи продовжують радувати нові покоління глядачів.