Білл Пакстон

Білл Пакстон (справжнє ім’я Вільям Пакстон) народився 17 травня 1955 року у Форт-Ворті, штат Техас, США. Він виріс у сім’ї середнього класу: мати Мері Лу Ґрей була католичкою, яка виховувала його та братів у вірі, а батько Джон Лейн Пакстон — бізнесменом, оптовим торговцем деревиною та музейним виконавцем, який згодом став актором. Пакстон мав старшого брата Боба, молодших брата Стіва та сестру Енн; родина часто переїжджала через роботу батька, але коріння в Техасі сформувало його характер і акцент. У 1973 році він закінчив старшу школу Арілінгтон-Гайтс, а згодом навчався в Річмонд-коледжі в Англії, де знімав короткометражні фільми з друзями. У 18 років переїхав до Лос-Анджелеса, де почав як декоратор на зйомках для Roger Corman, а згодом вивчав акторство у Стелли Адлер у Нью-Йорку.

Білл Пакстон — американський актор, режисер і продюсер, відомий ролями звичайних людей у екстремальних ситуаціях, з техаським акцентом і харизмою, що зробило його улюбленцем режисера Джеймса Камерона. Дебютував у 1975 році у фільмі “Божевільна мама”, але прорив стався з ролями у “Термінаторі” (1984) та “Чужих” (1986), де зіграв солдата Гудсона, що принесло Saturn Award. Серед знакових проектів — комедія “Дивна наука” (1985), вестерн “Томбстоун” (1993) як Морґан Ерп, космічна драма “Аполлон 13” (1995) як астронавт Фред Гейз, блокбастер “Твістер” (1996) як мисливець за торнадо Білл Гардінг, “Титанік” (1997) як Брок Ловетт. Пакстон режисерував хорор “Хисткість” (2001), де зіграв головну роль, та знявся у “Простому плані” (1998). На ТБ блискуче зіграв полігама Білла Генріксона у серіалі HBO “Велика любов” (2006–2011), за що тричі номінований на Golden Globe, та Рендалла МакКоя у мінісеріалі “Хетфілди та МакКої” (2012). Його filmографія — понад 90 ролей, від sci-fi до драми, з акцентом на колаборації з Камероном, Содерберґом та Реймом. Пакстон також музикант у гурті Martini Ranch та дослідник Титаніка з Камероном.

Білл Пакстон номінований на “Оскар” за найкращу роль другого плану (“Хрещений батько 3”, 1991). Чотири номінації на Golden Globe: три за найкращого актора в драматичному серіалі (“Велика любов”, 2007–2009) та одна за мінісеріал (“Рат Пак”, 1999). Номінація на Primetime Emmy за найкращу роль у мінісеріалі (“Хетфілди та МакКої”, 2012) та Screen Actors Guild Award за ансамбль. Перемоги: Saturn Award за найкращого актора другого плану (“Чужі”, 1987); Screen Actors Guild Award за ансамбль (“Аполлон 13”, 1996); Filmmaker’s Showcase Award (2003); Bill Paxton Achievement in Film Award від Lone Star Film Festival (2017, посмертно). Номінації на Independent Spirit Award, Satellite Award та інші. У 2007 році введений до Texas Film Hall of Fame; зірка на Голлівудській алеї слави (2010).

Батьками Білла Пакстона були Мері Лу Ґрей (1926–2016), католичка, яка виховувала родину у вірі, та Джон Лейн Пакстон (1920–2011), бізнесмен, музейний виконавець і актор, що знявся з сином у “Простому плані” (1998). Пакстон — другий з чотирьох дітей: старший брат Боб, молодші брат Стів та сестра Енн; родина мала європейське коріння, виростала в Техасі з акцентом на католицькі цінності. Перший шлюб з Келлі Роуен тривав з 1979 по 1980 рік, без дітей. У 1987 році одружився з Луїз Ньюбері, студенткою, з якою познайомився в Лондоні; пара прожила разом до смерті Пакстона, маючи двох дітей: сина Джеймса (нар. 1994, актор, знявся з батьком у “Тренувальний день”) та доньку Лідію (нар. 1997, акторка). Діти успадкували акторську стежку, Джеймс зробив камео в “Твістерс” (2024) на честь батька. Родина жила в Охаї, Каліфорнія, Пакстон наголошував на близькості, часто знімав дітей і дружина з’являлася в його проектах. Після смерті сім’я подала позов за медичну недбалість проти лікарів, що вплинуло на його операцію.

Білл Пакстон пішов з життя 25 лютого 2017 року в Лос-Анджелесі від ускладнень після операції на серці (інсульт через аневризму аорти) у віці 61 року; похований у Forest Lawn Memorial Park, Голлівуд-Гіллз. Наприкінці кар’єри його останні проекти, як “Коло” (2017) та “Тренувальний день” (2017), вийшли посмертно, а серіал “Тренувальний день” скасували після смерті. У пізні роки Пакстон збирав колекцію морських артефактів, займався дайвінгом до Титаніка з Камероном і планував більше режисури. Його спадщина жива: у 2024 році сиквел “Твістерс” зібрав понад 400 млн доларів, з камео сина Джеймса на честь батька; фільми реставрують для IMAX, як “Титанік” (2023) та “Аполлон 13” (2025). У 2025 році фанати storm chasers повторили триб’ют “B.P.” з GPS, а Lone Star Film Festival вручив Bill Paxton Achievement Award молодим акторам. Режисери як Джеймс Кемерон (2025 інтерв’ю Variety) та Том Генкс дякували за дружбу; сім фільмів у Національному реєстрі фільмів Бібліотеки Конгресу. Пакстон посідає високі місця в рейтингах: 7-й у Empire (2025) за “Твістер”; його ролі надихають MCU та Netflix. Сьогодні його стиль — емоційна глибина, гумор і автентичність — впливає на нові покоління, а епітафія цитує “Твістер”: “Ми пережили це разом”. Фільми регулярно показують на фестивалях, підкреслюючи вічну популярність.