Бертран Бонелло

Бертран Бонелло (фр. Bertrand Bonello) народився 11 вересня 1968 року в Ніцці, департамент Приморські Альпи, Франція.
Він виріс у мальовничому середземноморському регіоні, де з п’яти років почав займатися класичною музикою, граючи на фортепіано.
Згодом захопився панк-роком і рок-музикою, працював сесійним музикантом у підземних групах та з відомими французькими артистами, такими як Франсуаза Арді.
У середині 1990-х років перейшов до кіно, натхненний режисерами жахів на кшталт Девіда Кроненберга та незалежним американським кіно.
Його стиль часто асоціюють з рухом «Нова французька екстремальність», а зараз він живе між Парижем і Монреалем.

Бертран Бонелло — французький кінорежисер, сценарист, продюсер, композитор та актор, один із найяскравіших представників сучасного авторського кіно Франції.
Він найбільш відомий фільмами «Будинок терпимості» (L’Apollonide, 2011), біографічною драмою «Святий Лоран» (Saint Laurent, 2014) про модельєра Іва Сен-Лорана, трилером «Ноктюрама» (Nocturama, 2016), «Зомбі-дитина» (Zombi Child, 2019), «Кома» (Coma, 2022) та науково-фантастичною романтичною драмою «Звір» (The Beast, 2023).
Його ранні роботи, такі як «Порнограф» (2001) та «Тірезія» (2003), часто змагалися на Каннському фестивалі та асоціювалися з провокаційними темами.
Бонелло сам пише сценарії, складає музику до своїх фільмів, іноді грає в них та продюсує через свою компанію My New Picture.
Він також знімався в інших проєктах, зокрема в «Титані» (Titane, 2021) та «Портреті художника» (2015).

Бертран Бонелло отримав численні визнання на престижних фестивалях: приз FIPRESCI за «Порнографа» (2001) на Каннському фестивалі, вісім номінацій на «Сезар» за «Будинок терпимості» (2011), десять номінацій на «Сезар» за «Святий Лоран» (2014, включно з Найкращий режисер та Найкращий фільм), приз FIPRESCI за «Кома» (2022) на Берлінському фестивалі.
Його фільми неодноразово змагалися в основній конкурсній програмі Канн («Тірезія», «Будинок терпимості», «Святий Лоран»), Венеції («Звір», 2023) та Берліна.
У 2015 році він був нагороджений званням Кавалера Ордену мистецтв і літератури Франції.
«Святий Лоран» був висунутий Францією на «Оскар» у категорії Найкращий фільм іноземною мовою.
Основне визнання — критичне схвалення та вплив на сучасне європейське кіно.

Бертран Бонелло довгий час перебував у стосунках зі своєю частою співавторкою, франко-канадською операторкою Жозе Деш (Josée Deshaies), яка знімала багато його фільмів.
У них є дочка Анна (Anna), яка народилася у 2003 році під час Каннського фестивалю, коли Бонелло представляв «Тірезію».
Анна Бонелло також долучилася до кіно: вона співавторка музики до фільму «Звір» (2023).
Фільм «Кома» (2022) присвячений і натхненний його дочкою.
Інформація про поточний статус стосунків з Жозе Деш чи інших партнерів публічно обмежена, оскільки Бонелло зберігає приватність особистого життя.
Він не має публічних даних про інших дітей чи шлюб.

Станом на січень 2026 року Бертран Бонелло готується до зйомок свого наступного повнометражного фільму, які заплановані на осінь 2025 року (вересень–жовтень).
Він відмовляється розкривати деталі сюжету, зазначаючи лише, що це буде щось зовсім інше, ніж «Звір».
Режисер продовжує давати майстер-класи та ретроспективи (наприклад, у Мадриді в 2025 році на ECAM Forum).
Його останній фільм «Звір» (2023) продовжує отримувати визнання та дистрибуцію.
Бонелло активно фінансує проєкти міжнародно, поєднуючи публічні та приватні кошти.
Також вийшов проєкт «Santo Subito!» — трилер про Ватикан з Марком Руффало в головній ролі, який він режисерує (анонсовано в 2025).
У майбутньому очікуються прем’єра нового фільму (можливо, на Венеції чи Каннах 2026) та продовження роботи з музикою та короткометражками.