Берн Ґорман

Бернард Х’ю Ґорман народився 1 вересня 1974 року в Голлівуді, Лос-Анджелес, штат Каліфорнія, США, у родині англійських батьків: його батько, професор лінгвістики в Університеті Каліфорнії в Лос-Анджелесі, та мати, чия професія не розголошується. Як наймолодший з чотирьох дітей, у Ґормана троє старших сестер, і родина переїхала до Великої Британії, коли йому було сім років, де він провів решту дитинства в Лондоні та околицях. З раннього віку Ґорман вирізнявся інтересом до театру та музики, виступаючи в шкільних виставах і граючи в рок-гуртах. У 1997 році він закінчив Центральну школу мовлення та драми в Лондоні (CSSD), де вивчав акторську майстерність, а згодом продовжив навчання в школі Chekhov Studio International в Україні та на курсах у Нью-Йорку.

Бернард Ґорман — англійський актор і музикант, відомий своєю інтенсивною грою в науковій фантастиці, історичних драмах та блокбастерах, де часто втілює складних, харизматичних антагоністів або науковців. Його прорив стався з роллю медика Овена Гарпера в sci-fi серіалі BBC «Торчвуд» (2006–2008), спін-оффі «Доктора Хто», за якою послідувала роль Клауса Таннера, жорстокого найманця, в HBO «Гра престолів» (2013–2014). Серед найвідоміших проектів — майор Едмунд Г’юлетт у революційній драмі AMC «Поворот: Вашингтонські шпигуни» (2014–2017), Адольфус Мертрі в епічній sci-fi «Експансе» (2019) на Prime Video та Філіп Стрівер у блокбастері «Темний лицар повстає» (2012) Крістофера Нолана. Ґорман блискуче зіграв доктора Германа Ґотліба в меха-екшені «Тихий океан» (2013) Ґільєрмо дель Торо та його сиквелі «Тихий океан: Повстання» (2018), а також Піночіо-приреченого священика в анімаційній драмі «Піночіо Ґільєрмо дель Торо» (2022). У театрі він номінований на Whatsonstage Award за Білла Сайкса в мюзиклі «Олівер!» (2008–2009) у Вест-Енді. Серед інших — роль у «Кримсон Пік» (2015) Ґільєрмо дель Торо, «Енола Холмс» (2020) на Netflix та «Вартовий» (2022) знятий у стилі горору. Його кар’єра охоплює понад 60 проектів, від радіопостановок до голлівудських франшиз, демонструючи версатильність від комедії до трилерів.

Бернард Ґорман номінований на премію Whatsonstage Theatre Awards за найкращу чоловічу роль другого плану в мюзиклі (2010) за роль Білла Сайкса в «Олівер!». Він також номінований на Scream Award за найкращого лиходія (2008) за Овена Гарпера в «Торчвуд». Серед інших досягнень — номінація на Manchester Evening News Theatre Award за найкращого новачка (2000) за роль у Contact Theatre. У 2025 році Ґорман номінований на CinEuphoria Award за найкращий ансамбль у міжнародному конкурсі за «Beetlejuice Beetlejuice». Його проекти, як «Піночіо Ґільєрмо дель Торо», принесли номінації на Annie Awards (2023) за голосову гру. Загалом, актор має 1 перемогу та понад 10 номінацій, підкреслюючи визнання в театрі та жанровому кіно.

Бернард Ґорман виростав у родині англійських емігрантів: батько, професор лінгвістики в UCLA, та мати, домогосподарка, переїхали з Лос-Анджелеса до Лондона, коли Бернарду було сім, де він ріс серед трьох старших сестер у творчій атмосфері, натхненній літературою та музикою. Сестри підтримують його кар’єру, але ведуть приватне життя, уникаючи медіа. Ґорман стверджує, що є племінником Барті Ґормана, легендарного «Короля циган» у боксі, що додає родинним історіям колориту. У липні 2004 року Ґорман одружився з вчителькою Сарою Бірд, з якою познайомився в школі; шлюб тривав до 2017 року, коли вони розлучилися мирно, зберігаючи дружні стосунки заради дітей. Подружжя має трьох дітей: сина Макса (нар. 2005 у Кардіффі під час зйомок «Торчвуд»), та двох доньок, Нелл (нар. бл. 2008) і Рози (нар. бл. 2010), з якими Ґорман близький, часто ділячись сімейними моментами в інтерв’ю. Після розлучення батьки практикують спільну опіку, і Ґорман живе в Лондоні, балансуючи кар’єру з батьківством, наголошуючи на важливості стабільності для дітей. Сьогодні родина фокусується на єдності, з акцентом на освіту та творчість; Ґорман часто говорить про сестер і дітей як про свою опору.

Наразі, у грудні 2025 року, Бернард Ґорман завершив зйомки в трилері «Всі дияволи тут» (All the Devils Are Here, 2025), де грає одного з чотирьох злодіїв, що ховаються в глушині Дартмуру, поряд з Едді Марсаном і Келлі Макдональд; прем’єра запланована на кінець року на фестивалях з акцентом на нуар-стиль. Він активно задіяний у постпродакшні «Frankenstein» (2026) Джеймса Вана для Universal, де втілює Ігоря, помічника монстра, знятий у Празі та Лондоні, описуючи роль як «темну трансформацію». Серед недавніх робіт — роль у «Beetlejuice Beetlejuice» (2024) Тіма Бертона як антагоніста, що зібрало понад 400 млн доларів, та голосова гра в «Піночіо Ґільєрмо дель Торо» (2022), номінована на «Оскар». У листопаді 2025 Ґорман з’явився в епізоді «The Offer» (2025) на Paramount+ як продюсер у біографії про «Хрещеного батька». Він готується до ролі в «The Smashing Machine» (2025) з Двейном Джонсоном про борця Кена Шамрока, та «Coyotes» (2025) про кордон США-Мексика. Ґорман продовжує музичну кар’єру, виступаючи з The Streets і плануючи сольний альбом у 2026. Сімейне життя зосереджене на дітях: Макс, 20 років, вивчає музику, доньки підлітки цікавляться театром, і Ґорман ділиться порадами про баланс у подкастах. У майбутньому — можливий камбек у «Тихий океан 3» та театральні постановки в Royal Court. Ґорман підтримує благодійність для освіти в мистецтві та наголошує: «Сім’я — мій якір, ролі — вітер».