Béla Tarr

Béla Tarr (Бела Тарр) народився 21 липня 1955 року в Печі, Угорщина. Він виріс у Будапешті в родині, пов’язаній з театром і кіно: батько працював художником-постановником, мати — суфлером у театрі. З 16 років почав знімати аматорські фільми, згодом став одним із найвпливовіших режисерів сучасного авторського кіно, відомим своїм стилем «повільного кіно» з довгими планами. Помер 6 січня 2026 року в Будапешті після тривалої хвороби.

Béla Tarr — угорський кінорежисер, сценарист і продюсер. Найвідоміший фільмами «Прокляття» (1988), «Сатанинське танго» (1994), «Гармонії Веркмейстера» (2000) та «Туринський кінь» (2011), який став його останнім повнометражним фільмом. Його стиль характеризується чорно-білими кадрами, надзвичайно довгими планами та філософською глибиною. Багато критиків вважають його одним із найважливіших представників сучасного артхаусного кіно.

Béla Tarr отримав престижну угорську премію Кошута, премію Бели Балажа, а також численні міжнародні нагороди та почесні докторські ступені. У 2023 році отримав почесну премію Європейської кіноакадемії за життєві досягнення. Його фільми неодноразово відзначалися на фестивалях у Каннах, Берліні та Локарно.

Béla Tarr тривалий час був одружений з монтажеркою та співавторкою багатьох фільмів Аґнеш Храніцкі. У них не було спільних дітей, але Аґнеш мала доньку Реку Ґаборані-Сабо, яку Tarr вважав падчеркою. У січні 2025 року одружився з кураторкою та музикологинею Амілою Рамович із Сараєво. Після розлучення з першою дружиною зберігав з нею творчі та дружні стосунки.

Béla Tarr пішов з життя 6 січня 2026 року у віці 70 років. Після «Туринського коня» (2011) він оголосив про завершення повнометражного кінорежисерства. Жив між Будапештом і Сараєво, де у 2013 році заснував міжнародну кіношколу film.factory. Займався викладанням, продюсуванням та арт-проектами. Його спадщина продовжує впливати на нове покоління режисерів по всьому світу.