Айвен Рейтмен

Айвен Рейтмен народився 27 жовтня 1946 року в місті Комарно, Чехословаччина (нині Словаччина), в сім’ї угорських євреїв. Його мати Клара (Раб) пережила концтабір Аушвіц, а батько Ладіслав «Леслі» Рейтмен брав участь у підпільному опорі як втікач з концтабору. У чотирирічному віці родина емігрувала до Канади як біженці, оселившись у Торонто, де Айвен відвідував школу Oakwood Collegiate і співав у групі Twintone Four. Він навчався в Університеті Макмастера, де отримав ступінь бакалавра з музики в 1969 році, і з ранніх років захоплювався театром та кіно, знімаючи короткометражні фільми. Рейтмен помер 12 лютого 2022 року уві сні в своєму домі в Монтечіто, Каліфорнія, у віці 75 років.

Айвен Рейтмен — канадський кінорежисер, продюсер і сценарист, один з найвпливовіших творців комедійного кіно 1980–1990-х років, відомий роботою з зірками на кшталт Білла Мюррея, Арнольда Шварценеггера та Дена Айкройда. Він здобув визнання як продюсер революційного комедійного хіта «Національна лампунівська тусовка тварин» (National Lampoon’s Animal House, 1978), який запустив кар’єру Джона Белуші та став культурним феноменом. Серед його режисерських робіт — спортивна комедія «М’ясні кульки» (Meatballs, 1979) з Біллом Мюрреєм у дебюті, військова комедія «Смугастий» (Stripes, 1981) та культовий блокбастер «Мисливці за привидами» (Ghostbusters, 1984), який зібрав понад 295 мільйонів доларів і породив франшизу. Рейтмен також зняв сіквел «Мисливці за привидами II» (1989), комедію-близнюків «Близнюки» (Twins, 1988) з Арнольдом Шварценеггером і Денні ДеВіто, а також сімейні хіти «Дитсадковий коп» (Kindergarten Cop, 1990) і «Дейв» (Dave, 1993). Як продюсер, він створив анімаційно-ігровий «Космічний джем» (Space Jam, 1996) з Майклом Джорданом, біографічний «Приватні частини» (Private Parts, 1997) про Говарда Стерна та «Еволюцію» (Evolution, 2001). Його кар’єра охоплює понад 50 років, включаючи ранні жахи для Девіда Кроненберга як «Тремтіння» (Shivers, 1975) та бродвейські мюзикли «Чарівне шоу» (The Magic Show, 1974) і «Мерлін» (Merlin, 1983). Рейтмен заснував компанію The Montecito Picture Company у 1998 році для незалежного кіно.

У 2009 році Айвен Рейтмен став Офіцером Ордену Канади (OC) за внесок у канадську кіноіндустрію та просування фільмів. Він отримав дві номінації на премію Тоні: за найкращий мюзикл (як продюсер) та найкращу режисуру мюзиклу за «Мерлін» (1983). Рейтмен двічі лауреат People’s Choice Award: у 1979 році за «Національну лампунівську тусовку тварин» та у 1989 році за «Близнюків». У 1984 році його визнали Режисером року від Національної асоціації власників театрів (NATO), а у 1985-му — нагородили спеціальною досягненням на Canadian Genie Awards. У 1994 році Variety включила його до списку «Billion Dollar Directors» як третього режисера з мільярдним бокс-офісом. Рейтмен має зірку на Голлівудській алеї слави (7020 Голлівуд-Голлівуд, 1997) та на Алеї слави Канади (2007). Серед інших — Queen’s Diamond Jubilee Medal (2012), Mayor’s Prize від Комарно, Словаччина (2011), та Lifetime Achievement Award від NATO (2014). Його фільми, як «Мисливці за привидами», номіновані на Saturn Awards, а «Up in the Air» (продюсер, 2009) — на Оскар за найкращий фільм.

Айвен Рейтмен народився в родині угорських євреїв: мати Клара Рейтмен пережила Аушвіц, а батько Ладіслав «Леслі» Рейтмен втік з концтабору та воював у словацькому опорі проти нацистів. У 1950 році вони емігрували до Торонто як біженці, де Леслі відкрив бізнес з продажу одягу, а Клара займалася домом, прищеплюючи сину любов до культури та гумору. Рейтмен одружився з французько-канадською художницею та фотографкою Женев’єв Роберт у 1976 році; пара прожила разом до його смерті в 2022-му, виховуючи дітей у єврейській традиції з акцентом на творчість і гумор. У них троє дітей: син Джейсон Рейтмен (нар. 1977), номінант на Оскар за режисуру «Дякую за куріння» (2006), «Джуно» (2007) та «Повітряні кулі» (Up in the Air, 2009), який продовжив франшизу «Мисливці за привидами» з «Afterlife» (2021); донька Кетрін Рейтмен (нар. 1981), актриса, сценаристка та шоураннерка серіалу «Робітні матусі» (Workin’ Moms, 2017–2023); та донька Керолайн Рейтмен (нар. 1988), медсестра в Сан-Дієго, яка з’являлася в епізодах фільмів батька. Сім’я часто знімалася в його проектах: Джейсон — у «Мисливці за привидами II» (1989), Кетрін — у «Дейв» (1993). Після смерті Рейтмена родина заявила: «Він навчив нас шукати магію в житті», і продовжує зберігати його спадщину через кіно та благодійність.

Айвен Рейтмен пішов з життя 12 лютого 2022 року, залишивши незабутній внесок у комедійне кіно, але його спадщина продовжує жити через посмертні проекти та роботу родини. Останній фільм, де він брав активну участь як продюсер, — «Мисливці за привидами: Спадщина» (Ghostbusters: Afterlife, 2021), знятий сином Джейсоном; Рейтмен використав візуальні ефекти, щоб постати в ролі Еґона Спенглера поряд з Гарольдом Рамісом, що стало емоційним прощанням з франшизою. У 2024 році вийшов сіквел «Мисливці за привидами: Заморожена імперія» (Ghostbusters: Frozen Empire, 22 березня), де Рейтмен отримав посмертний кредит продюсера; фільм присвячений йому, а сценарист Ґіл Кенан зазначив, що Айвен схвалив сюжет перед смертю, назвавши його «радістю». Як виконавчий продюсер, Рейтмен також долучився до «Космічного джему: Нова спадщина» (Space Jam: A New Legacy, 2021). Серед запланованих посмертних проектів — сіквел «Тріплети» (Triplets), продовження «Близнюків» з Арнольдом Шварценеггером, Денні ДеВіто та Трейсі Морґаном; зйомки мали початися в січні 2022-го, але після смерті Рейтмена Джейсон взяв на себе режисуру, і реліз очікується в 2026–2027 роках. У 2024 році Джейсон випустив «Суботній вечір» (Saturday Night) про створення SNL, з акторами, що грають партнерів батька по «Мисливцям за привидами» як Білл Мюррей та Ден Айкройд, продовжуючи спадщину. Кетрін Рейтмен завершила «Робітні матусі» та працює над новими серіалами, а Керолайн підтримує сімейні традиції поза індустрією. Спадщина Рейтмена відзначається на фестивалях, як Telluride 2024, де показували ретроспективу його хітів; у 2025 році плануються документалки про його життя та вплив на Голлівуд. Родина зберігає приватність, але активно просуває канадське кіно через Montecito Picture Company, балансуючи між горем і творчістю.