Апітчатпон Вірасетакун

Апічатпонг Вірасетакун (також відомий як Джо; тай. อภิชาติพงศ์ วีระเศรษฐกุล, Apichatpong Weerasethakul) народився 16 липня 1970 року в Бангкоку, Таїланд, у тайсько-китайській родині.
Він виріс у місті Кхонкаен на північному сході країни, де його батьки працювали лікарями в місцевій лікарні.
З дитинства цікавився мистецтвом, снами, природою та надприродним, натхненний буддистськими ритуалами, анімізмом та індуїзмом.
Він здобув ступінь бакалавра архітектури в Університеті Кхонкаен у 1994 році, а потім магістра образотворчого мистецтва з кінорежисури в Школі Інституту мистецтв Чикаго (США) у 1997 році.
Зараз він є незалежним кінорежисером, сценаристом, продюсером та професором Університету Тамa в Токіо.

Апічатпонг Вірасетакун — один із найвпливовіших сучасних незалежних кінорежисерів Таїланду, відомий унікальним стилем, що поєднує магічний реалізм, сни, природу, сексуальність та надприродне.
Його найвідоміший фільм — «Дядько Бунмі, який пам’ятає свої минулі життя» (Uncle Boonmee Who Can Recall His Past Lives, 2010), що отримав Золоту пальмову гілку Каннського фестивалю.
Інші ключові роботи: «Блаженство твоє» (Blissfully Yours, 2002), «Тропічна хвороба» (Tropical Malady, 2004), «Синдроми та століття» (Syndromes and a Century, 2006), «Меморія» (Memoria, 2021, з Тільдою Свінтон), «Цвинтар блиску» (Cemetery of Splendour, 2015).
Він працює поза комерційною системою, заснувавши компанію Kick the Machine у 1999 році для підтримки експериментального кіно.
Його фільми часто мають нелінійну структуру, використовують непрофесійних акторів та досліджують теми пам’яті, часу, гомосексуальності та тайської культури.

Апічатпонг Вірасетакун отримав Золоту пальмову гілку Каннського фестивалю 2010 року за фільм «Дядько Бунмі, який пам’ятає свої минулі життя».
Його інші нагороди з Канн: Приз журі за «Тропічна хвороба» (2004), Приз Un Certain Regard за «Блаженство твоє» (2002), Приз журі (ex aequo) за «Меморія» (2021).
Він також удостоєний Головної премії Принца Клауса (2016), премії Artes Mundi (8-ма редакція), премії Sharjah Biennial (2013), Fukuoka Art and Culture Prize (2013) та багатьох інших фестивальних нагород.
Фільм «Синдроми та століття» був першим тайським фільмом у конкурсі Венеційського фестивалю (2006).
Його роботи регулярно номінуються на престижні фестивалі та отримують визнання за інноваційний підхід до кіно.

Апічатпонг Вірасетакун народився в тайсько-китайській родині; його батьки були лікарями в лікарні Кхонкаена, а дідусь та бабуся походили з Кантону.
Він є наймолодшим із трьох дітей; батько, який був також членом парламенту, помер, коли Апічатпонг був молодим.
Інформація про дружину, дітей чи романтичних партнерів публічно обмежена, оскільки режисер зберігає приватність особистого життя.
Він відкрито гей, і теми сексуальності та квір-ідентичності присутні в його фільмах, але він не робить акцент на деталях родинного статусу.
Він вважає всі свої фільми глибоко особистими та не позиціонує себе як культурного посла Таїланду.

Станом на січень 2026 року Апічатпонг Вірасетакун готує новий повнометражний фільм під назвою «Jengira’s Magnificent Dream», зйомки якого заплановано на лютий 2026 року в Шрі-Ланці.
У головних ролях: Дженджіра Понгпас, Коннор Джесап, Сакда Каевбуаді та Тільда Свінтон; проєкт натхненний романом Артура К. Кларка «Фонтани раю» та статтею про паломництво тайської жінки.
Він продовжує створювати інсталяції та відеоарти: наприклад, «A Conversation with the Sun (Afterimage)» у Музеї сучасного мистецтва Австралії (2025–2026).
Режисер є професором Університету Тамa в Токіо та активно підтримує експериментальне кіно через Kick the Machine.
Він бере участь у фестивалях, ретроспективах та благодійних ініціативах, зокрема підписав відкритий лист за припинення вогню в Газі у 2023 році.
У майбутньому очікуються прем’єра нового фільму (ймовірно, на Каннах чи Венеції) та продовження роботи з арт-інсталяціями та музикою.