Антоніна Лефтій

Антоніна Володимирівна Лефтій народилася 30 травня 1945 року в селі Северинівка Кам’янського району Молдавської РСР (нині Молдова). Вона виросла в сільській місцевості, де рано проявила інтерес до мистецтва. У 1967 році закінчила Всесоюзний державний інститут кінематографії (ВДІК) у Москві в майстерні Володимира Бєлокурова. Після закінчення навчання переїхала до Києва, де з 1967 року працювала на Київській кіностудії імені Олександра Довженка. Антоніна стала однією з яскравих актрис українського радянського кіно 1960–1980-х років.

Антоніна Лефтій — українська радянська кіноактриса, яка запам’яталася ніжними, глибокими та поетичними жіночими образами. Найбільшу популярність їй принесли ролі у фільмах режисера Леоніда Осики, її першого чоловіка: Антоніна в «Камінному хресті» (1968), Мирослава в «Захарі Беркуті» (1971), головна роль у «Та, що входить у море» (1965). Вона також блискуче зіграла Нуцу в стрічці «Любити…» (1968) режисера Михайла Калика. Окрім того, актриса знімалася в картинах «Київські фрески», «Зозуля», «Не вірте рекламі» та інших. Її героїні часто втілювали український дух, ніжність, внутрішню силу та трагізм простих жінок. Антоніна Лефтій працювала в кіно до кінця 1980-х років.

Антоніна Лефтій отримала звання Заслуженої артистки УРСР у 1978 році. Вона була членкинею Спілки кінематографістів України з 1972 по 1996 рік. Її роботи в кіно високо цінувалися критиками та глядачами, особливо ролі в поетичному та авторському кіно 1960-х — початку 1970-х років. Окремих великих нагород типу Державної премії чи міжнародних фестивалів за життя актриса не отримувала, але її внесок у українське кіно визнаний як значущий. Після 1990-х років її ім’я згадується в контексті класики українського поетичного кіно.

Антоніна Лефтій була одружена з видатним українським режисером Леонідом Осикою — це був її перший шлюб. Саме в його фільмах вона створила найяскравіші свої образи. Шлюб тривав певний час, але згодом подружжя розійшлося. Деталі особистого життя актриса не афішувала, тому інформації про подальші шлюби чи партнерів дуже мало. Дітей у публічних джерелах не згадується. Після розпаду шлюбу з Осикою Антоніна вела досить закрите життя. У 1990-х роках вона емігрувала до Австралії, де й проживає наразі. Про її батьків та раннє сімейне оточення публічної інформації майже немає — відомо лише, що вона народилася в простій сільській родині.

Антоніна Лефтій давно завершила акторську кар’єру — її остання відома роль датована кінцем 1980-х років. Після розпаду СРСР і змін у кіноіндустрії вона припинила зніматися. У 1990-х роках актриса переїхала жити до Австралії, де й мешкає дотепер. Вона відійшла від публічного життя і не бере участі в інтерв’ю чи кіноподіях. Її фільми, зокрема «Камінний хрест», «Захар Беркут», «Любити…» та інші, регулярно демонструються на ретроспективах українського кіно, входять до програм фестивалів і вивчаються як класика поетичного кіно. У 2025 році Антоніні Лефтій виповнилося 80 років, і її ім’я періодично згадується в українських медіа та соціальних мережах у контексті ювілеїв та історії національного кінематографа.