Анрі-Жорж Клузо

Анрі-Жорж Клузо народився 20 листопада 1907 року в Ньорі, департамент Де-Севр, Франція. Він був старшим з трьох синів у родині власника книжкової крамниці Жоржа Клузо. З дитинства проявляв талант до музики та письма, давав фортепіанні концерти в чотири роки. Через проблеми зі здоров’ям (плеврит) і короткозорість не зміг стати морським кадетом. У 1930-х почав кар’єру як сценарист, працював у Німеччині та Франції, а з 1942 року перейшов до режисури.

Анрі-Жорж Клузо — французький режисер, сценарист і продюсер, якого часто називали «французьким Гічкоком». Він найбільш відомий психологічними трилерами та фільмами нуар. Серед шедеврів: «Ворон» (Le Corbeau, 1943), «Кайєна» (Quai des Orfèvres, 1947), «Плата за страх» (Le Salaire de la peur, 1953), «Діаболік» (Les Diaboliques, 1955) та «Правда» (La Vérité, 1960). Його фільми вирізняються напругою, темними темами зради, хвороби та смерті, а також майстерним створенням атмосфери. Клузо також зняв документальний фільм «Таємниця Пікассо» (1956).

Анрі-Жорж Клузо отримав премію найкращому режисерові на Венеційському кінофестивалі за фільм «Кайєна». Його стрічки неодноразово номінувалися на «Золоту пальмову гілку» Каннського фестивалю. Фільм «Плата за страх» здобув Велику премію Канн. Після смерті режисера його спадщина визнана однією з найвпливовіших у французькому кіно, а документальний фільм про незавершений проект «Пекло» отримав «Сезар».

Анрі-Жорж Клузо був двічі одружений. Першою дружиною стала бразильська актриса Віра Гібсон-Амадо (Віра Клузо), з якою він одружився 1950 року; вона зіграла в кількох його фільмах і померла 1960 року. У 1963 році він одружився з Інес де Гонсалес, з якою прожив до своєї смерті. Інформація про дітей відсутня або не розголошувалася. Клузо рідко говорив про особисте життя, зосереджуючись на творчості. Він помер 12 січня 1977 року в Парижі від серцевого нападу.

Анрі-Жорж Клузо пішов з життя 12 січня 1977 року. Сьогодні його фільми вважаються класикою світового кіно і продовжують впливати на режисерів трилерів. Стрічки регулярно реставруються, показуються на ретроспективах і доступні на стрімінгових платформах. У 2009 році вийшов документальний фільм «Пекло Анрі-Жоржа Клузо», присвячений його незавершеному амбітному проекту. У 2025–2026 роках його роботи включені до програм кіноархівів та фестивалів, зокрема ретроспектив у Гарвардському кіноархіві та інших установах, підкреслюючи його внесок у розвиток психологічного трилеру.