Анна Паквін

Анна Гелен Паквін народилася 24 липня 1982 року у Вінніпезі, провінція Манітоба, Канада. Вона походить з творчої сім’ї: батько Браян Паквін — канадський вчитель фізичного виховання на пенсії з нідерландським та французьким корінням, мати Мері (дівоче прізвище Броффі) — новозеландська вчителька англійської з Веллінгтона, чиї прадідусі іммігрували до Нової Зеландії з Ірландії через Великий голод. Паквін — наймолодша з трьох дітей, має брата та сестру; батьки розлучилися, коли їй було 12 років, після чого родина переїхала до Веллінгтона, Нова Зеландія, де вона виросла. У 16 років переїхала до Лос-Анджелеса, закінчила Windward School у 2000 році, навчалася один рік у Колумбійському університеті, але покинула навчання заради акторської кар’єри. Паквін має подвійне громадянство Канади та Нової Зеландії, відвідувала школи Raphael House Rudolf Steiner та Wellington Girls’ College.

Анна Паквін — канадсько-новозеландська акторка, яка здобула світову славу в 11 років роллю немовлячої доньки головної героїні у драмі “Фортпіано” (1993), що принесло їй премію “Оскар”. У дитинстві знялася у фільмах “Летимо додому” (1996), “Джейн Ейр” (1996), “Амістада” (1997) Стівена Спілберга та “Майже славні” (2000). У дорослому віці прославилася як мутантка Роуг у франшизі “Люди Ікс” (2000–2014), а також головною роллю телепатичної офіціантки Суккі Стекгаус у серіалі HBO “Справжня кров” (2008–2014), де вперше виконала оголені сцени. Серед знакових проектів — драма “Маргарет” (2011), озвучення у “Добрий динозавр” (2015), роль у “Ірландець” (2019) Мартіна Скорсезе, “Американський андердог” (2021) та хорор “Друг сім’ї” (2022). Паквін також продюсує проекти через компанію Paquin Films разом з братом, зосереджуючись на незалежному кіно та серіалах. Її кар’єра охоплює понад 65 робіт, де вона демонструє версатильність від драми до фантастики.

Анна Паквін здобула премію “Оскар” за найкращу акторку другого плану за “Фортпіано” (1994), ставши другою наймолодшою лауреаткою в історії. Вона виграла “Золотий глобус” за найкращу акторку в драматичному серіалі за “Справжня кров” (2009), а також Screen Actors Guild Award за ансамбль у цьому ж серіалі (2010). Номінації включають Primetime Emmy за “Поховайте моє серце у Вундед-Ні” (2007) та “Золотий глобус” за “Сміливе серце Ірени Сендлер” (2009). Серед інших досягнень — Critics’ Choice Television Award за “Справжня кров” (2011), Women’s Image Network Award (2013), номінації на BAFTA, Independent Spirit та фестивальні призи. У 2025 році визнана зіркою на Голлівудській алеї слави за внесок у кіно.

Батьками Анни Паквін є Браян Паквін, канадський вчитель фізичного виховання на пенсії, та Мері Броффі, новозеландська вчителька англійської; батьки розлучилися, коли Анні було 12, і вона переїхала з матір’ю до Веллінгтона. Паквін — наймолодша з трьох дітей, має брата Ендрю (співпродюсера її фільмів) та сестру; родина підтримує її кар’єру, і вона регулярно відвідує Нову Зеландію. У 2007 році почала зустрічатися з актором Стівеном Моєром, партнером по “Справжній крові”, заручилися у 2009-му та одружилися 21 серпня 2010 року в Малібу, Каліфорнія. У пари народилися двійнята — син Чарлі та донька Поппі — 12 вересня 2012 року; діти ведуть приватне життя, без соцмереж. Моєр має від попереднього шлюбу сина Біллі (2000) та доньку Ліллак (2002), яких Паквін вважає своїми пасинком і падчеркою, утворюючи blended family. Пара живе у Венісе, Каліфорнія, і Паквін описує шлюб як “про любов, а не гендер”; вона вийшла бісексуалкою у 2010 році, підтримуючи ЛГБТК+ права. Родина фокусується на приватності, благодійності та балансі кар’єри з батьківством.

Станом на грудень 2025 року Анна Паквін, якій виповнилося 43, продовжує активну кар’єру, попри виклики зі здоров’ям: у 2022 році діагностовано рідкісне захворювання, що впливає на рухливість і мовлення, але вона використовує ходунки на зйомках і підкреслює підтримку чоловіка Стівена Моєра. У 2024 році знялася та продюсувала драму “Білячок світла” (A Bit of Light), де зіграла Еллу — матір, яка бореться з горем, роль, натхненну особистими переживаннями; фільм отримав схвальні відгуки на фестивалях. У 2023-му озвучила Джулі Вотсон у біографічній драмі Netflix “Справжній дух” про першу жінку-капітана яхти Джессі Вотсон, а також з’явилася у хорорі “Друг сім’ї” (2022) на Peacock як Мері Енн Броберг. Паквін продюсує серіал “Флек” (2019–2020), де грала Робін, і готується до прем’єри “Баффі — винищувачка вампірів: Новий Саннайдейл” (2026) на Hulu як виконавча продюсерка. Серед майбутніх проектів — участь у “Нуль К” (Zero K, 2026) за романом Дона Делілло та можливе повернення до франшизи “Люди Ікс” у мультивсесвіті Marvel. Вона активно підтримує ЛГБТК+ права, ментальне здоров’я та благодійність (Elton John AIDS Foundation, Make-A-Wish), уникає соцмереж для дітей, але з’являється на подіях як Gotham Awards. Паквін живе з родиною у Венісе, фокусуючись на проектах з соціальним підтекстом, і планує більше режисури та продюсування. Її оптимізм надихає: “Це не легко, але я вдячна за підтримку”.