Анґурі Райс

Анґурі Джозефін Марі Райс народилася 16 квітня 1996 року в Маямі, штат Флорида, США, у родині аргентинського походження з боку батька та британського з боку матері, що визначило її мультикультурне дитинство. Вона виросла в Буенос-Айресі, Аргентина, до шести років, де відвідувала школу Northlands, а потім переїхала до Лондона, Англія, де стикнулася з труднощами адаптації, спочатку відмовляючись говорити англійською та відчуваючи себе аутсайдером серед однолітків. Райс вивчала балет у Queen’s Gate School у Лондоні до 15 років, але покинула школу в 16, щоб присвятити себе акторству, попри опір батьків; у 17 років її помітили як модель на вулиці Лондона, що стало першим кроком до кар’єри. Вона вільно володіє англійською та іспанською, має британське, американське та аргентинське громадянство, і її повне ім’я відображає змішане коріння. Райс часто згадує травматичний переїзд як фактор, що сформував її стійкість та емпатію до ролей аутсайдерів.

Анґурі Райс — британсько-американська акторка аргентинського походження, яка здобула світову славу завдяки ролям у жанрах жахів, драми та фантастики, демонструючи унікальну харизму з великими очима та інтенсивною мімікою. Її прорив стався з головною роллю Томасін у хорорі “Відьма” (The Witch, 2015) режисера Роберта Еггерса, прем’єра якого на Sundance принесла визнання за “невинність з хитрістю”. Серед найвідоміших проектів — Кейсі Кук у триллері “Розкол” (Split, 2016) та сіквелі “Скло” (Glass, 2019) М. Найта Ш’ямалана; Лілі у чорній комедії “Дікі коні” (Thoroughbreds, 2018); Емма Вудхаус у адаптації “Емма” (Emma, 2020) Оутум де Вільд; Бет Гармон у мінісеріалі Netflix “Ферзевий гамбіт” (The Queen’s Gambit, 2020), що зробило її іконою; та Ґіна Ґрей у “Маленькі брудні королі” (Peaky Blinders, 2019–2022). Райс також блискуче зіграла у “Останній вечір у Сохо” (Last Night in Soho, 2021), “Північанин” (The Northman, 2022), “Меню” (The Menu, 2022), озвучила принцесу Піч у “Супер Маріо Бразерс. Фільм” (2023) та зіграла імператрицю Фуріосу у “Фуріоса: Хроніки божевільного Макса” (Furiosa: A Mad Max Saga, 2024). Її кар’єра охоплює понад 30 проектів, від інді-хорорів до блокбастерів, з акцентом на сильних, складних жінок.

Анґурі Райс виграла премію “Золотий глобус” за найкращу жіночу роль у мінісеріалі чи телефільмі за “Ферзевий гамбіт” (2021), а також Screen Actors Guild Award за видатну гру жіночої ролі у мінісеріалі (2021) та номінацію на Primetime Emmy Award за видатну головну роль у лімітованій серії (2021). За “Відьму” (2015) вона отримала Gotham Independent Film Award за прорив актора (2016) та Empire Award за найкращу нову акторку (2016). Серед інших досягнень — Trophée Chopard на Каннському кінофестивалі (2018) за внесок у кіно, номінація на BAFTA Rising Star Award (2018), номінація на “Золотий глобус” за “Емму” (2021) та “Меню” (2023). Райс також номінована на Saturn Award за найкращу гру молодшого актора за “Відьму” (2016) та Critics’ Choice Award за “Ферзевий гамбіт” (2021). Загалом вона має понад 20 премій та 40 номінацій, включаючи BAFTA TV Award за “Маленькі брудні королі” (2022), і вважається однією з найперспективніших акторок свого покоління, але ще не має “Оскара”.

Анґурі Райс народилася в родині Денніса Алана Тейлора, колишнього банкіра аргентинського походження з англійським та шотландським корінням, та Дженніфер Маріни Джой, психолога, народженої в Замбії від англійського дипломата Девіда Джой та іспанки Монсеррат Мораньчо з Барселони. Вона наймолодша з шести дітей, з чотирма зведеними братами та сестрами від попереднього шлюбу батька, і родина часто переїжджала, що вплинуло на її ідентичність. Райс близька з матір’ю, яка підтримувала її балетні заняття, та батьком, який навчив її любові до кіно; вона часто згадує сімейні традиції з Аргентини та Англії. У 2021 році почала стосунки з американським музикантом Малкольмом Макрей, фронтменом рок-гурту More, з яким має спільний день народження 16 квітня; вони одружилися в приватній церемонії 1 квітня 2022 року в Новому Орлеані з двома найкращими друзями, а другу церемонію провели у вересні 2023 року у Венеції, Італія, з родинами. Пара усиновили кішку Кіцуне в травні 2022 року та уникають публічності, але Макрей присвятив їй пісню “Really Want to See You Again”. Райс не має дітей, але пишається зведеними братами та сестрами, які підтримують її кар’єру, і часто говорить про важливість родинних коренів у її творчості. Раніше мала чутки про романи, як з ірландським актором Еойном Маккеном (2017), але фокусується на шлюбі.

У 2025 році Анґурі Райс, якій виповнилося 29, продовжує динамічну кар’єру, балансуючи великі франшизи з інді-проектами та сімейним життям, коментуючи, що після “Фуріоси” почувається “відродженою для складних ролей”. Вона знялася в романтичному екшені “Пропасть” (The Gorge, 2025) навпроти Майлза Теллера, де грає Драс, таємничу вартову, реліз на Apple TV+ у лютому отримав 82% на Rotten Tomatoes за “хімію та візуали”. Райс пропустила “Оскар-2025” через зйомки, але відвідала “Золотий глобус” у рожевій сукні Dior, де обговорила баланс з чоловіком Малкольмом Макреєм. Серед майбутніх проектів — екшен-комедія “Жертва” (Sacrifice) з Крісом Евансом, Вінсентом Касселем та Сальмою Гаєк, зйомки завершені в Європі, прем’єра 2026 від Amazon MGM; біопік про Джоні Мітчелл, де Райс грає молодшу версію навпроти Меріл Стріп, режисер Камерон Кроу, анонс у серпні 2025, зйомки восени; сіквел “Dune: Part Three” (2026), де повертається як Алія Атрейдес; та “Супер Маріо Бразерс: Галактичний фільм” (2026), озвучуючи принцесу Піч. Райс також виконавчий продюсер та зірка мінісеріалу “Счастлива” (Lucky) на Apple TV+ з Різ Візерспун, де грає аферистку Лакі Армстронг, зйомки стартували навесні 2025, прем’єра 2026; та 8-серійної драми Netflix “Як убити свою родину” (How to Kill Your Family) за Беллою Макі, де грає Ґрейс Бернард, виробництво 2026. У листопаді 2025 Райс відвідала Лондонський кінофестиваль, де провела Q&A про “жінки в sci-fi”, та підписала лист підтримки Палестини з Film Workers for Palestine. Разом з Макреєм, з яким відсвяткували третю річницю, вона живе в Лондоні, насолоджуючись приватністю; її статок сягає 8 млн доларів, дозволяючи фокус на “історіях про силу та ідентичність”. Райс коментує: “Після 10 років у професії час на проекти, що змінюють світ”.