Анджела Ленсбері

Анджела Бріджит Ленсбері народилася 16 жовтня 1925 року в Ріджентс-Парк, Лондон, Велика Британія, у заможній родині середнього класу. Її мати — ірландська актриса Мойна Макгілл, батько — Едгар Айзек Ленсбері, багатий лісоторговець і політик-соціаліст, який помер від раку шлунка, коли Анджелі було 9 років. Вона мала старшого зведеного брата та близнюків-братів Едгара й Брюса. Під час Другої світової війни, у 1940 році, 14-річна Анджела з матір’ю та братами евакуювалася до США, де спочатку жила в Нью-Йорку, а потім у Каліфорнії. Навчалася акторської майстерності в Feagin School of Dramatic Art і дебютувала на сцені в 16 років. У 1942 році сім’я переїхала до Голлівуду, і Ленсбері підписала контракт з MGM.

Анджела Ленсбері — легендарна британсько-американська актриса театру, кіно та телебачення, лауреатка почесного «Оскара», шести «Золотих глобусів» і п’яти премій Тоні. У кіно вона дебютувала в 18 років у психологічному трилері «Газове світло» (1944), за який одразу отримала номінацію на «Оскар» за найкращу актрису другого плану, а наступного року — ще одну за «Портрет Доріана Грея» (1945). Серед найвідоміших кіноролей — мати Лоуренса Гарві у «Маньчжурському кандидаті» (1962; третя номінація на «Оскар»), ексцентрична письменниця-детектив Джессіка Флетчер у серіалі «Вона написала вбивство» (Murder, She Wrote, 1984–1996; 12 поспіль номінацій на «Еммі» і 4 «Золоті глобуси»), міс Прайс у сімейному мюзиклі Disney «Ліжко-і-мітла» (1971), місіс Поттс (голос) у мультфільмі «Красуня і Чудовисько» (1991). На Бродвеї вона стала зіркою завдяки ролі Мейм Денніс у мюзиклі «Мейм» (1966; премія Тоні), а потім ще чотири рази вигравала Тоні за «Дорога Герти» (1969), «Циганка» (1974), відродження «Свіні Тодда» (2009) та «Духи Бліт» (2009). Загалом за кар’єру — понад 70 років — вона зіграла більше 100 ролей у кіно, на телебаченні та в театрі.

Анджела Ленсбері — одна з найтитулованіших актрис в історії шоу-бізнесу: почесний «Оскар» (2013) за життєві досягнення, 6 премій «Золотий глобус» (4 за «Вона написала вбивство», по одній за «Портрет Доріана Грея» та «Маньчжурський кандидат»), 5 премій Тоні (ще 2 почесні), премія Лоуренса Олів’є (2015), звання Дами-Командора Ордена Британської імперії (DBE, 1994), звання Командора Ордена Мистецтв і літератури Франції (2002), включена до Зали слави американського театру (1997), Національна медаль мистецтв США (2014), премія імені Кеннеді (2022). Вона має рекордні 18 номінацій на «Еммі» без жодної перемоги — це найвідоміший «сніб» в історії премії. Тричі номінована на «Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану (1945, 1946, 1963).

У 1945 році 19-річна Анджела вийшла заміж за актора Річарда Кромвела, який виявився гомосексуалом; шлюб тривав менше року. У 1949 році вона одружилася з ірландсько-британським актором і продюсером Пітером Шоу (1918–2003), з яким прожила щасливі 54 роки до його смерті. У пари народилося двоє дітей: син Ентоні Пітер (1952) та донька Дірдрі Анжела (1953). У 1970-х обидві діти Ленсбері мали проблеми з наркотиками; Ентоні навіть був пов’язаний з сектой Чарльза Менсона. Щоб врятувати родину, Анджела переїхала з дітьми з Каліфорнії до Ірландії (Корк), де купила будинок. Згодом Ентоні став телевізійним режисером (працював на «Вона написала вбивство»), Дірдрі — ресторатором. У Анджели троє онуків і п’ятеро правнуків. Її зведений брат Едгар Ленсбері був відомим бродвейським продюсером. Після смерті чоловіка в 2003 році Ленсбері жила в Лос-Анджелесі, Нью-Йорку та Ірландії, зберігаючи тісні стосунки з родиною.

Анджела Ленсбері померла уві сні 11 жовтня 2022 року в своєму будинку в Лос-Анджелесі, за п’ять днів до свого 97-го дня народження. Останні роки вона продовжувала працювати: у 2018 році зіграла в кінофільмі «Мері Поппінс повертається» (камео бальонової леді), в 2022 році востаннє з’явилася на екрані в серіалі «Скляна цибуля: Ножі наголо» (Knives Out 2) на Netflix. У 2021 році вона отримала свою останню номінацію на премію Тоні за роль у відродженні п’єси на Бродвеї (онлайн-читання). Після смерті світові ЗМІ назвали її «останньою гранд-дамою золотої ери Голлівуду». Її спадщина продовжує жити через повторні покази «Вона написала вбивство», мюзикли на Бродвеї та любов мільйонів шанувальників. У 2024–2025 роках у Великій Британії та США тривають виставки та ретроспективи, присвячені її 80-річній кар’єрі. Театр на Вест-Енді в Лондоні перейменували на її честь — Angela Lansbury Theatre.