Андрєй Звяґінцєв

Андрій Петрович Звягінцев народився 6 лютого 1964 року в Новосибірську в родині вчителя літератури та міліціонера. Коли йому було п’ять років, батьки розлучилися, і він виховувався матір’ю. У 1984 році закінчив Новосибірське театральне училище (акторський факультет, майстерня Льва Бєлова). У 1990 році закінчив акторський факультет ГІТІСу в Москві. Почав кар’єру як актор у театрі та на ТБ, знімався в рекламі та серіалах. З 2000-х повністю перейшов до режисури, ставши одним із найвизначніших сучасних російських режисерів.

Андрій Звягінцев — російський кінорежисер і сценарист, майстер мінімалістичного, філософського та соціально гострого кіно. Дебютний повнометражний фільм «Повернення» (2003) здобув Золотого лева у Венеції. Далі — «Вигнання» (2007), «Олена» (2011, Приз журі «Особливий погляд» у Каннах), «Левіафан» (2014, Приз за найкращий сценарій у Каннах, номінація на Оскар та Золотий глобус), «Нелюбов» (2017, Приз журі у Каннах, номінація на Оскар). Його фільми відзначаються повільним темпом, глибокими моральними дилемами, критикою суспільства та релігії, потужною візуальною мовою та співпрацею з оператором Михайлом Крічманом.

Золота пальмова гілка Каннського кінофестивалю (номінації та призи: найкращий сценарій за «Левіафан», Приз журі за «Нелюбов»). Золотий лев Венеційського кінофестивалю за «Повернення». Золотий глобус за найкращий іноземний фільм («Левіафан»). Номінації на Оскар за найкращий іноземний фільм («Левіафан» 2015, «Нелюбов» 2018). Призи BAFTA, «Ніка», «Білий слон», численні фестивальні нагороди в Європі та світі. Його фільми регулярно номінуються на найпрестижніші кінонагороди.

Перший шлюб — з актрисою Іриною Гріньовою (розлучилися після шести років). Друга дружина — монтажерка Анна Матвєєва, з якою він одружений і працює разом над фільмами. У подружжя є син Петро, народжений у 2009 році. Звягінцев тримає особисте життя в приватності, рідко коментує деталі родини в інтерв’ю. Мати Галина Олександрівна переїхала до Москви в 2000 році. Актор уникає публічності щодо приватного життя, фокусуючись на творчості.

Після «Нелюбові» (2017) Андрій Звягінцев не випустив нових повнометражних фільмів станом на 2026 рік. Він продовжує працювати над сценаріями та проєктами, але публічних анонсів нових стрічок немає. Бере участь у ретроспективах своїх фільмів на фестивалях, дає інтерв’ю та майстер-класи. Його роботи («Левіафан», «Нелюбов», «Повернення») регулярно демонструють у програмах світових кінофестивалів та вивчають у кіношколах. Звягінцев залишається однією з ключових фігур сучасного авторського кіно, хоча останні роки менш активний у виробництві через складнощі в російській кіноіндустрії та цензуру. Очікується можливий новий проєкт у майбутньому, але конкретних релізів на 2025–2026 роки не анонсовано.