Андрєй Тарковскій

Андрій Арсенійович Тарковський народився 4 квітня 1932 року в селі Завражжя Костромської області (тоді Івановська область), РРФСР, СРСР. Виріс у Москві в родині відомого поета Арсенія Тарковського та матері Марії Іванівни. З дитинства цікавився мистецтвом, музикою та природою. Навчався в Московському інституті східних мов, а згодом на режисерському факультеті ВДІКу (майстерня Михайла Ромма). Дебютував короткометражками, а повнометражний дебют — «Іванове дитинство» (1962). Його фільми часто стикалися з цензурою в СРСР, змушуючи працювати за кордоном у 1980-х. Помер 29 грудня 1986 року в Парижі від раку легенів у віці 54 років. Похований на російському цвинтарі в Сент-Женев’єв-де-Буа. Залишився одним із найвпливовіших режисерів світового кіно.

Андрій Тарковський — радянський та російський кінорежисер, сценарист, один із найвидатніших митців XX століття. Відомий фільмами «Іванове дитинство» (1962), «Андрій Рубльов» (1966), «Соляріс» (1972), «Дзеркало» (1975), «Сталкер» (1979), «Ностальгія» (1983), «Жертвоприношення» (1986). Його стиль — довгі плани, поетична візуальна мова, філософська глибина, теми часу, пам’яті, віри, духовності та людського існування. Часто називають «поетом кіно», його роботи вплинули на багатьох режисерів (Бергман, Кубрик, Малік тощо). Працював у СРСР, потім в Італії та Швеції через конфлікти з владою.

Має численні міжнародні нагороди: Золотий лев Венеційського кінофестивалю за «Іванове дитинство» (1962), Гран-прі Каннського кінофестивалю за «Соляріс» (1972) та «Жертвоприношення» (1986), приз FIPRESCI та Екуменічного журі в Каннах (тричі), BAFTA за найкращий іноземний фільм за «Жертвоприношення» (1988), Ленінська премія СРСР посмертно (1990) та інші призи на фестивалях у Венеції, Берліні, Локарно тощо. Визнаний одним із найвеличніших режисерів усіх часів.

Андрій Тарковський був одружений двічі. Перший шлюб з актрисою Ірмою Рауш (1957–1970), від якого народився син Арсеній (1958). Другий шлюб з Ларисою Кізиловою (з 1970 року до смерті), від якого народився син Андрій (1970). Мав сестру Марину Тарковську (1934–2024). Батько — поет Арсеній Тарковський, мати — Марія Іванівна. Сім’я часто страждала від цензури та еміграції режисера. Після смерті дружина Лариса та син Андрій жили в Європі, зберігаючи спадщину. Тарковський рідко говорив про особисте життя публічно, фокусуючись на мистецтві.

Андрій Тарковський помер 29 грудня 1986 року в Парижі від раку легенів у віці 54 років. Станом на 2026 рік його фільми залишаються класикою світового кіно, регулярно реставруються (наприклад, «Сталкер» та «Андрій Рубльов» у 4K), виходять нові документальні стрічки, книги та виставки про його творчість. Його спадщина вивчається в кіношколах, фестивалях (ретроспективи в Каннах, Венеції, Берліні) та онлайн-платформах. У 2020–2020-х роках зросла популярність серед молодого покоління завдяки стримінгам та обговоренням у соцмережах. Залишається символом поетичного, духовного кіно, без нових проектів — лише вічний вплив на сучасних режисерів.