Анастасія Іванова

Радянська та російська акторка театру та кіно Анастасія Семенівна Іванова народилася 24 липня 1958 року в Адлері, СРСР [citation:1][citation:9]. 1979 року закінчила Школу-Студію МХАТ на курсі Віктора Монюкова [citation:5][citation:9]. Після навчання працювала у Володимирському драматичному театрі, згодом — у Московському Новому драматичному театрі та театрі «Сфера» [citation:5]. 3 червня 1993 року акторка трагічно загинула в Москві у віці 34 років [citation:1][citation:3].

Анастасія Іванова — акторка, яка найбільш відома за головною роллю Ліди у фільмі 1982 року «Не можу сказати „прощай“», який приніс їй всесоюзну популярність [citation:5][citation:9]. Серед інших кіноробіт акторки — «Воробей на льоду» (1983), «Дихання грози» (1983), «Хлопчики» (1991) та «У попа була собака…» (1993) [citation:5][citation:7]. Після успіху картини «Не можу сказати „прощай“» її майже не запрошували на зйомки [citation:5]. У період перебудови романтичні героїні, які чудово вдавалися Івановій, виявилися незатребуваними в кінематографі [citation:9]. Пізніше акторка знялася лише в невеликих ролях у двох фільмах, один із яких став режисерським дебютом її чоловіка Бориса Нєвзорова [citation:9].

Інформація про нагороди та досягнення Анастасії Іванової наразі відсутня у відкритих джерелах.

Анастасія Іванова була одружена з актором Борисом Нєвзоровим, з яким познайомилася на зйомках фільму «Не можу сказати „прощай“» [citation:5][citation:9]. Їхній роман розпочався під час роботи над стрічкою. Через півтора року після весілля в акторської пари народилася дочка Поліна [citation:5][citation:9]. Коли донька подорослішала, вона планувала вступати до театрального вишу, але батько зміг її відмовити, і вона пішла навчатися до медичного, втіливши таким чином мрію матері [citation:5]. Станом на час публікації джерел більше даних про родину акторки не зафіксовано.

Життя Анастасії Іванової трагічно обірвалося 3 червня 1993 року в її квартирі в Москві — акторку було вбито [citation:1][citation:5]. Слідство встановило, що вона сама впустила нападника, який виявився знайомим [citation:5]. Підозрюваним був Сергій Просвєтов, родич актора Олександра Савченка (з яким Іванова знімалася у фільмі «Не можу сказати „прощай“»), який відбував термін за вбивство іншої акторки [citation:9]. За однією з версій, він прийшов нібито пом’янути Олександра Савченка, який помер за рік до того [citation:9]. Підозрюваного за гарячими слідами затримати не вдалося, згодом він сам був убитий під час побутової сварки [citation:9]. Акторку поховано в Сергієвому Посаді на старому Міському цвинтарі [citation:5][citation:9]. Її донька Поліна не стала акторкою, обравши медичний фах [citation:5].