Анастасія Пустовіт

Анастасія Леонідівна Пустовіт народилася 27 серпня 1994 року в Скадовську, Херсонська область, Україна. У віці двох років родина переїхала до селища Немішаєве Бородянського району Київської області, де вона провела дитинство та юність. З третього класу Анастасія співала в народному хорі «Калинонька», брала участь у конкурсах читців віршів і займалася театральним мистецтвом з сусідкою, яка закінчила театральний інститут. У 2010 році вона вступила до Київського коледжу театру, кіно та телебачення, а згодом продовжила навчання в Київському національному університеті театру, кіно та телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. У 2018 році Пустовіт успішно закінчила університет на курсі заслуженого артиста України Дмитра Богомазова, що стало початком її професійної кар’єри в театрі та кіно.

Анастасія Пустовіт — талановита українська акторка театру, кіно та серіалів, відома своєю глибокою драматичною грою та версатильністю. Прорив у кар’єрі стався 2018 року з головної ролі Лариси у дебютному повнометражному фільмі «Коли падають дерева» режисера Маріси Нікітюк, який відкрив національний конкурс Одеського міжнародного кінофестивалю. У театрі вона служить акторкою Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра, де зіграла в постановках «Погані дороги» Наталки Ворожбит (2019) та «Сімейний альбом» за мотивами п’єси П’єро Піранделло. Серед знакових ролей у кіно — Саша в короткометражці «Пуповина» (2021), головна роль у серіалі «Між нами» (2021), а також участь у воєнній драмі «Шлях» (2024), де втілила образ на тлі сучасних подій. Пустовіт знялася в понад 20 проектах, включаючи серіал «Перші ластівки» (2023–2024), де її гра відзначили за емоційну глибину. Її творчість фокусується на темах жіночої долі, війни та ідентичності, роблячи її однією з найперспективніших актрис українського кіно.

Приз «Золотий Дюк» за найкращу акторську роботу в національному конкурсі IX Одеського міжнародного кінофестивалю (2018) за роль у фільмі «Коли падають дерева». Приз «Срібний павич» найкращій акторці 49-го Індійського міжнародного кінофестивалю в Гоа (2018) за роль у «Коли падають дерева». Номінація на премію Української кіноакадемії «Кіноколо» за найкращу акторку (2018). Визнання за внесок у розвиток українського кіно та театру від Forbes Ukraine як перспективної зірки (2020).

Анастасія Пустовіт походить з україномовної родини: батько Леонід — колишній міліціонер, мати — косметолог, яка й досі працює в цій сфері та відмовляється обслуговувати клієнтів російською мовою через принципи. Родина переїхала з Скадовська до Немішаєве в 1996 році, де Анастасія виросла в атмосфері любові до української культури, співаючи в хорі та беручи участь у культурних заходах. Батьки завжди підтримували її вибір професії акторки, дивляться всі фільми та відвідують прем’єри, попри початкові сумніви щодо нестабільності кар’єри в мистецтві. У Анастасії є родичі в окупованому Скадовську, зокрема бабуся, яка відмовляється брати російський паспорт для отримання пенсії, що викликає сімейні суперечки, але родина пояснює їй це як спосіб виживання, а не зраду. Нещодавно сім’я поповнилася двома новими військовими серед родичів, що додало емоційного навантаження. У особистому житті Пустовіт зустрічається з коханим, який добровольцем пішов служити в ЗСУ на початку повномасштабної війни; пара разом пережила окупацію Немішаєве, де вони волонтерили в місцевому штабі. Вона відмовилася від пропозицій еміграції до Німеччини, щоб залишатися поруч із сім’єю та партнером в Україні. Родинні зв’язки залишаються для Анастасії джерелом сили, особливо в часи війни, коли вона ділиться сімейними історіями в інтерв’ю.

На сьогодні, у грудні 2025 року, Анастасія Пустовіт активно поєднує акторську кар’єру з волонтерством та громадською діяльністю, проживаючи в Запоріжжі через безпекові міркування, але регулярно повертаючись до Києва та Немішаєве. Вона продовжує грати в Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра, зокрема в постановках «Погані дороги» та «Сімейний альбом», а також готується до прем’єри спільної вистави «Офелія» з мюнхенським театром «Каммершпіль», де представляє українську сцену. У кіно актриса завершила зйомки воєнної драми «Шлях» (2024), яка розповідає про долі українців на тлі повномасштабної агресії, та готується до виходу серіалу «Фішер», де виконує головну роль. Серед поточних проектів — участь у документально-художньому фільмі «Пластуни в епізодах» (прем’єра 30 червня 2025), де вона з’являється в епізодах, та просування серіалу «Перші ластівки» на міжнародних фестивалях. Пустовіт активно волонтерить, організовуючи збори для ЗСУ — нещодавно родина поповнилася двома новими військовими, для яких вона зібрала кошти на обладнання. Вона пройшла курси першої медичної допомоги та тактичної медицини, висловила готовність піти на фронт, якщо знадобиться, та ділиться досвідом подолання депресії в подкастах, як-от «Станція Театральна» (лютий 2025). Актриса коментує суспільні скандали, наприклад, номер «Кварталу 95» про Скадовськ, підкреслюючи україномовність своєї родини з окупованих територій. Майбутні плани включають нові ролі в українських серіалах, як «Потяг» (визнаний на Italian Global Series Festival у вересні 2025), та розширення волонтерської діяльності з фокусом на підтримку окупованих регіонів. Її творча та громадська енергія надихає, балансуючи між мистецтвом, коханням до військового та турботою про родину в часи війни.