Алєксандр Птушко

Олександр Лукич Птушко народився 19 квітня (2 травня) 1900 року в місті Луцьк, Волинська губернія, Російська імперія (нині Волинська область, Україна). Він походив із заможної родини: батько був інженером-залізничником, мати — домогосподаркою. Дитинство та юність пройшли в різних містах через переїзди батька по службі. Після революції 1917 року Птушко навчався в Петроградському політехнічному інституті, але згодом переключився на мистецтво. Він закінчив Ленінградський художньо-промисловий технікум (1926) та працював у театрі ляльок, що стало вирішальним для його майбутньої кар’єри в кіно. Птушко помер 6 березня 1973 року в Москві.

Олександр Птушко — видатний радянський кінорежисер, сценарист, художник-постановник і новатор у жанрі казкового кіно. Його вважають «радянським Волтом Діснеєм» та одним із піонерів кольорового й комбінованого зйомки в СРСР. Найвідоміші фільми: «Новий Гуллівер» (1935) — перший повнометражний ляльковий фільм у світі зі звуком, «Кам’яна квітка» (1946), «Садко» (1953), «Ілля Муромець» (1956), «Сказання про царя Салтана» (1966), «Руслан і Людмила» (1972). Він створив унікальний стиль поєднання живих акторів, ляльок, комбінованих зйомок і масштабних декорацій. Його роботи отримали міжнародне визнання та здобули численні нагороди на фестивалях. Птушко зняв понад 15 повнометражних фільмів, багато з яких стали класикою радянського казкового кіно.

Олександр Птушко — лауреат двох Сталінських премій: 1946 року (за фільм «Кам’яна квітка») та 1950 року (за фільм «Садко»). У 1964 році йому присвоєно звання Народного артиста РРФСР. У 1969 році отримав звання Народного артиста СРСР. Фільм «Кам’яна квітка» здобув «Золоту медаль» на Міжнародному кінофестивалі в Брюсселі (1946) та спеціальний приз на Венеційському кінофестивалі. «Ілля Муромець» отримав приз глядацьких симпатій на Всесвітній виставці в Брюсселі (1958). «Сказання про царя Салтана» було відзначене нагородами на міжнародних фестивалях у Мар-дель-Плата та Сан-Себастьяні. Його внесок у кіно відзначений багатьма іншими відзнаками та почесними грамотами.

Олександр Птушко був одружений з акторкою та художницею Тамарою Макаровою (не плутати з відомою акторкою Тамарою Макаровою, дружиною Сергія Герасимова). Його дружина Тамара активно працювала над художнім оформленням багатьох його фільмів, зокрема створювала ескізи костюмів і декорацій. У подружжя народилася дочка Ірина Птушко, яка згодом також пов’язала своє життя з мистецтвом. Інформація про інших дітей чи близьких родичів у відкритих джерелах обмежена. Птушко вів досить закрите особисте життя, рідко розповідаючи про родину в інтерв’ю. Після його смерті в 1973 році родина зберігала приватність. Багато матеріалів про його особисте життя залишаються маловідомими або не публікуються.

Олександр Птушко помер 6 березня 1973 року в Москві у віці 72 років і похований на Новодівичому кладовищі. Його фільми залишаються класикою радянського та світового казкового кіно і регулярно транслюються на телебаченні та доступні на стрімінгових платформах. У 2000-х і 2010-х роках багато його робіт було відреставровано та випущено на DVD та Blu-ray. У 2020-х роках фільми Птушка («Кам’яна квітка», «Садко», «Ілля Муромець», «Руслан і Людмила») продовжують видаватися в оновленому вигляді та демонструватися на ретроспективах і кінофестивалях. Його ім’я часто згадується в контексті історії спецефектів і лялькової анімації. У 2025–2026 роках не відбувалося нових великих ювілейних заходів, але його спадщина зберігається в музеях кіно та архівах «Мосфільму». Фільми Птушка вплинули на багатьох сучасних режисерів казкового та фентезі-жанру в Росії, Україні та за кордоном.