Ален Делон

Ален Делон народився 8 листопада 1935 року в Со, передмісті Парижа, Франція. Його батьки — Едіт Арнольд і Фаб’єн Делон — розлучилися, коли йому було чотири роки. Хлопчик зростав у складних умовах, навчався в католицьких школах-інтернатах, звідки його часто виключали за поведінку. У 17 років він пішов служити в морську піхоту у Французький Індокитай. Після повернення до Франції почав кар’єру в кіно, швидко ставши одним із найяскравіших акторів європейського кіно. Ален Делон поєднував у собі неймовірну зовнішність, харизму та драматичний талант.

Ален Делон — легендарний французький актор, символ французького кіно 1960–1970-х років. Він став відомим завдяки ролям у фільмах «Пурпурний полудень» (1960), «Рокко і його брати» (1960), «Затемнення» (1962), «Леопард» (1963), «Самурай» (1967), «Басейн» (1969), «Червоне коло» (1970) та «Месьє Кляйн» (1976). Ален майстерно втілював образи холодних, загадкових, аморальних героїв і гангстерів. Він працював з режисерами Жаном-П’єром Мельвілем, Лукіно Вісконті, Мікеланджело Антоніоні та Жаном-Люком Годаром. Ален також був продюсером і сценаристом кількох стрічок.

Ален Делон отримав премію Сезар за найкращу чоловічу роль у фільмі «Наша історія» (1985). У 2019 році йому вручили Почесну Золоту пальму Каннського кінофестивалю за внесок у кінематограф. Він також став кавалером Ордену Почесного легіону (1991) і отримав численні міжнародні нагороди, зокрема David di Donatello, Flaiano Prize та інші визнання за кар’єру.

Батьки Алена — Фаб’єн Делон (менеджер кінотеатру) та Едіт Арнольд. У 1964–1969 роках він був одружений з акторкою Наталі Делон (Наталі Бартелемі), з якою мав сина Ентоні Делона (1964 р.н.). У нього також є донька Анушка Делон (1990 р.н.) від акторки Росалі ван Бремен та син Ален-Фаб’єн Делон (1994 р.н.) від голландської моделі. Крім того, Ален визнав сина Крістіана Аарона Булона (1964 р.н.), народженого від Ніко. Останні роки життя супроводжувалися сімейними конфліктами щодо опіки. Ален Делон помер 18 серпня 2024 року у віці 88 років у своєму будинку в Душі, Франція.

Ален Делон пішов з життя 18 серпня 2024 року після тривалої хвороби (інсульт 2019 року та лімфома). Він помер мирно в оточенні сім’ї у своєму маєтку в Душі (департамент Луаре). Після смерті його спадщина продовжує жити: фільми з його участю регулярно показують на фестивалях і ретроспективах, а у 2025–2026 роках проходять численні присвяти, виставки («Delon & Elles» у Каннах) та покази стрічок на його честь. Ален Делон залишається одним із найбільших ікон європейського кіно XX століття, символом стилю, харизми та французького «крутості».