Александра Пол

Олександра Пол (повне ім’я Олександра Володимирівна Пол) народилася 6 червня 1832 року в селі Лиман Другий (нині Дніпропетровська область, Україна) в родині заможного поміщика. Її батько Володимир Пол був відомим українським підприємцем, засновником Катеринославського металургійного заводу та одним із перших промисловців регіону. Дівчинка здобула гарну домашню освіту, знала кілька іноземних мов, цікавилася літературою, мистецтвом і історією рідного краю. Після смерті батька вона успадкувала значні маєтки та промислові підприємства. Олександра Пол прожила більшу частину життя в Катеринославі (нині Дніпро) і померла 5 березня 1890 року в Одесі.

Олександра Пол увійшла в історію як видатна українська меценатка, філантропка та громадська діячка другої половини XIX століття. Вона була однією з перших жінок-підприємниць на території сучасної України, керувала родинними заводами та маєтками після смерті батька. Найбільше відома своєю благодійною діяльністю: фінансувала будівництво лікарень, шкіл, притулків, храмів, підтримувала освіту бідних дітей, сиріт та нужденних. Вона активно допомагала Катеринославському земству, фінансувала видання книг українською мовою, підтримувала театр і культурні заходи. Олександра Пол вважається однією з ключових постатей у формуванні благодійних традицій на Катеринославщині та в історії українського жіночого меценатства.

Олександра Пол була нагороджена кількома почесними знаками та подяками від імператорської влади та земств за свою благодійну діяльність. Зокрема, вона отримала подяку від Катеринославського губернського земства та почесні грамоти від різних установ, яким вона допомагала. У 1880-х роках їй було присвоєно звання «Почесний член Катеринославського товариства взаємодопомоги». Її ім’я занесено до списків найвизначніших благодійників регіону. Сучасні історики та громадськість визнають її однією з найвизначніших жінок-меценаток в історії України XIX століття.

Олександра Пол була другою дочкою Володимира Полтавця (Поля) та його дружини Софії. У неї був брат Євген та сестра Марія. Вона так і не вийшла заміж і не мала власних дітей. Після смерті батька в 1870 році саме Олександра взяла на себе управління сімейними справами та маєтками. Вона була дуже близькою зі своєю сестрою та племінниками, яких також підтримувала матеріально. Значну частину свого статку вона заповіла на благодійні цілі, зокрема на освіту та допомогу нужденним. Родина Полів відома як одна з найвпливовіших і найзаможніших у Катеринославській губернії того часу. Після її смерті майно та підприємства перейшли до родичів і частково були використані на благодійні потреби.

Олександра Пол пішла з життя в 1890 році, тому на сьогодні вона вже не є активною особою. Її ім’я повертається в публічний простір завдяки сучасним історикам, краєзнавцям та громадським ініціативам. У місті Дніпро її діяльність активно досліджується, її ім’ям названо вулицю, а також проводяться заходи, присвячені її життю. У 2010-х–2020-х роках вийшли кілька книг і статей про неї як про одну з перших українських жінок-підприємниць і меценаток. Її портрет і біографія включені до експозицій краєзнавчих музеїв Дніпра та до підручників з історії регіону. Сьогодні її вважають символом жіночого меценатства та патріотизму в історії України XIX століття. У майбутньому плануються нові публікації, виставки та, можливо, документальні проєкти про її життя та внесок у розвиток регіону.