Олександр Ітигілов

Олександр Атаевич Ітигілов народився 6 серпня 1944 року в селі Петропавлівка Бурят-Монгольської АРСР. Він був радянським кінорежисером, сценаристом та кінооператором. Ітигілов здобув освіту у ВДІКу, операторський факультет, майстерня професора Олександра Гальперіна, а також пройшов Вищі режисерські курси у майстерні Глеба Панфілова. Він був талановитим кінематографістом, який зробив значний внесок у радянське кіно.

Олександр Ітигілов відомий своїми фільмами, серед яких «Зустріч» (1980), «Продається ведмежа шкура» (1980), «Свидание» (1982), «Якщо можеш, пробач» (1984), «Обвинувачується весілля» (1986), «Смиренне кладовище» (1989) та «Це ми, Господи!..» (1990). Він також працював як сценарист, зокрема над фільмами «Продається ведмежа шкура» та «Це ми, Господи!..». Його фільми часто відзначалися глибоким психологізмом та увагою до деталей. Він працював на кіностудіях «Беларусьфильм» та Київській кіностудії художніх фільмів імені О. П. Довженка.

Олександр Ітигілов був відзначений численними нагородами за свій внесок у кінематограф. Він отримав премію Ленінського комсомолу у 1974 році за фільм «Як загартовувалася сталь» та приз телебачення ГДР «Золота лаврова гілка» також у 1974 році. У 1975 році він здобув Головний приз та Приз ЦК ЛКСМ Грузії на Всесоюзному фестивалі телефільмів, а також Гран-прі на Міжнародному кінофестивалі в Ліллі за фільм «Зустріч». У 1988 році йому присвоїли звання Заслуженого діяча мистецтв Української РСР.

Олександр Ітигілов був одружений з Ольгою Матешко, талановитою українською акторкою театру та кіно, заслуженою артисткою Української РСР. Їхній син, Олександр Ітигілов-мл., також пішов шляхом батька і став кінорежисером. Сім’я Ітигілових була тісно пов’язана з українським кінематографом, і Ольга Матешко відігравала важливу роль у творчому житті Олександра Ітигілова. Їхній шлюб був щасливим і тривалим, і вони підтримували один одного у творчих починаннях.

Олександр Ітигілов помер 25 червня 1990 року у віці 45 років від скоротечної саркоми легень у московській клінічній лікарні імені Боткіна. Він похований у Києві на Байковому кладовищі. Його творчість продовжує надихати кінематографістів і глядачів. Фільми Олександра Ітигілова залишаються актуальними і сьогодні, а його внесок у радянський кінематограф неоціненний.