Алекс Рокко

Алекс Рокко народився 29 лютого 1936 року в Кембриджі, штат Массачусетс, США, під ім’ям Алессандро Федеріко Петріконе-молодший у родині італійських іммігрантів — матері Мері ДіБіазе та батька Алессандро Сема Петріконе з Гаети, Італія. Він виріс у сусідньому Сомервільї, в робочому районі, де рано потрапив у кримінальне середовище. У молодості асоціювався з Winter Hill Gang, мав проблеми з законом (включаючи арешт за букмекерство та підозру в насильстві, що призвело до ірландських гангстерських війн у Бостоні 1960-х). Після втечі до Каліфорнії (за легендою — кинувши монетку) змінив прізвище на Рокко (від назви на хлібному фургоні) і почав акторську кар’єру. Навчався у Леонарда Німоя та Джеффа Корі, позбувся бостонського акценту. Помер 18 липня 2015 року в Студіо-Сіті, Каліфорнія, від раку підшлункової залози у віці 79 років.

Алекс Рокко — класичний характерний актор, часто грав лиходіїв завдяки хриплому голосу та суворий зовнішності. Найвідоміша роль — Мо Ґрін, власник казино в Лас-Вегасі, у фільмі «Хрещений батько» (1972) Френсіса Форда Копполи (персонаж натхненний Багсі Сіґелом; його смерть «постріл в око» стала мемом як «Moe Greene special»). Інші ключові ролі: у «The Friends of Eddie Coyle» (1973), «The St. Valentine’s Day Massacre» (1967), «The Boston Strangler» (1968), «Get Shorty» (1995), «That Thing You Do!» (1996), «The Wedding Planner» (2001), «Find Me Guilty» (2006). На ТБ — батько Джо в «The Facts of Life», агент Ал Флосс у «The Famous Teddy Z» (Emmy 1990), Роджер Мейєрс-молодший (творець Ітчі та Скретчі) у «The Simpsons», голос Торні в «A Bug’s Life» (1998), ролі в «Magic City» (2012–2013), «Maron» (2013–2016). Кар’єра тривала з 1965 року (дебют у «Motorpsycho!» Расса Мейєра) до 2015-го, понад 150 ролей у кіно, ТБ та озвученні.

Алекс Рокко виграв Primetime Emmy Award як Найкращий актор другого плану в комедійному серіалі за роль Ал Флосса в «The Famous Teddy Z» (1990). Номінувався на American Comedy Award за комедійну гру в серіалі. Його фільми, як «Хрещений батько» (Оскар за найкращий фільм), «The Friends of Eddie Coyle» та інші, отримували високі оцінки та нагороди, що підкреслює його внесок. Досягнення — статус легенди характерних ролей у гангстерському та комедійному кіно, вплив на поп-культуру (роль Мо Ґріна стала іконою), стабільна кар’єра понад 50 років і визнання в Голлівуді як «справжнього хлопця» з бостонським корінням.

Алекс Рокко був одружений двічі. Перший шлюб — з Грейс Петріконе (розлучення в 19??), від якого мав дітей. Другий шлюб — з Шерон Рокко (Sharon Rocco), з якою прожив довгі роки до своєї смерті; вона пережила його. У нього було кілька дітей, включаючи сина Марка Рокко (режисер, помер у 2009 році від серцевого нападу у віці 46 років; зняв фільм «Dream a Little Dream» за участю батька). Також мав доньку, яка повідомила про його смерть у соцмережах. Деталі про всіх дітей та онуків публічно обмежені для приватності. Він зберігав сімейне життя відносно закритим, фокусуючись на кар’єрі. Родина проживала в Каліфорнії.

Алекс Рокко помер 18 липня 2015 року від раку підшлункової залози, тому на 2026 рік його вже понад 10 років немає серед живих. Його спадщина продовжує жити: роль Мо Ґріна — одна з найцитованіших у гангстерському кіно, фраза та сцена смерті згадуються в «The Sopranos», мемах і поп-культурі. Фільми з його участю доступні на стрімінгових платформах («Хрещений батько», «The Simpsons», «A Bug’s Life»). У 2025 році вийшли статті та згадки про нього як про «справжнього хлопця» з Сомервілья, який перейшов від реального криміналу до Голлівуду. Нових проєктів немає, але його голос і образи залишаються актуальними в анімації та класичному кіно. Фанати відзначають його внесок у жанрове кіно 1970–2000-х.