Алекс Петтіфер

Александр Річард Петтіфер, відомий як Алекс Петтіфер, народився 10 квітня 1990 року в Стівенеджі, Гартфордшир, Англія. Він виріс у Ешері та Віндзорі, Беркшир, у творчій родині: мати Лі (Робінсон) — дизайнерка інтер’єрів і колишня модель, батько Річард Петтіфер — актор, який знімався в мюзиклах Вест-Енду, таких як “West Side Story”, “Cats” і “Miss Saigon”. Батьки розлучилися, і мати вдруге вийшла заміж за забудовника Майкла Аїрленда, від якого в Алекса з’явився молодший зведений брат Джеймс Аїрленд, юний тенісист. З семи років Алекс працював моделлю під керівництвом матері, знімаючись для Gap після зустрічі з Ральфом Лореном у Нью-Йорку, а також у рекламі йогуртів; його перший комерційний ролик зняли у шість років. У шкільні роки він брав участь у театральних постановках, граючи Віллі Вонку в “Чарлі і шоколадній фабриці”, Джека в “Джек і бобовий стовп” та Робін Гуда в адаптації “Пригод Робін Гуда”. Навчався в початкових школах The Mall School у Твікенгемі та Lambrook Haileybury у Вінкфілді, потім у Millfield School у Сомерсеті та Shiplake College в Оксфордширі; перед GCSE покинув останню, щоб вступити до Sylvia Young Theatre School у Лондоні.

Алекс Петтіфер — англійський актор, модель, режисер і продюсер, який здобув популярність як підлітковий ідол у 2000-х завдяки ролям у молодіжних екшнах і романтиках, а згодом перейшов до незалежного кіно та драматичних ролей. Його прорив стався у 2006 році з головною роллю Алекса Райдера в шпигунському екшні “Громобій” (Stormbreaker), адаптації роману Ентоні Горовица, де він протистояв лиходіям на чолі з Мікі Рурком і Еваном Макгрегором, що принесло номінації на Young Artist Award та Empire Award. У 2008 році зіграв школяра Фредді Кінгслі в комедії “Дике дитинча” (Wild Child) з Еммою Робертс, а в 2009-му — лідера групи підлітків у жах-личній комедії “Торментований” (Tormented). Серед ключових проектів — фантастичний екшн “Я — номер чотири” (I Am Number Four, 2011) з Тімоті Оліфантом, де він втілив Джона Сміта; сучасна адаптація “Красунчик і чудовисько” під назвою “Звіриний” (Beastly, 2011) з Ванессою Хадженс; науково-фантастичний трилер “В часі” (In Time, 2011) з Джастіном Тімберлейком. У 2012 році Петтіфер дебютував у великому кіно як Адам у драматичній комедії “Магік Майк” (Magic Mike) Стівена Содерберга з Ченнінгом Татумом, що стало поворотним моментом для його іміджу. Серед пізніших робіт — Томас Вестфолл у біографічній драмі “Дворецький” (The Butler, 2013) з Форестом Вітакером; Девід Елліот у романтиці “Нескінченна любов” (Endless Love, 2014); Джеррі Шіллінг у біографії “Елвіс і Ніксон” (Elvis & Nixon, 2016); Нік у інді-трилері “Дивні” (The Strange Ones, 2017). У 2018 році Петтіфер дебютував як режисер і продюсер у драмі “Поза межами” (Back Roads) з Беллою Торн, де зіграв головного героя Гарлі; також знявся в “Останній свідок” (The Last Witness). У 2019-му — Броді в мінісеріалі Netflix “Я — Земля” (The I-Land); у 2020-му озвучив Троя в епізоді “Гріфінів” (Family Guy). Недавні ролі включають Елліса Бека в “Ехо-бумерів” (Echo Boomers, 2020), Брендона в “Колекція” (Collection, 2021), Ліама в “Попередження” (Warning, 2021), Дуайта Таффорда в “Пекельна машина” (The Infernal Machine, 2022), Джордана в “Чорний шум” (Black Noise, 2023). Петтіфер також повернувся до моделінгу, знімаючись для Burberry у 2008–2009 роках.

Алекс Петтіфер не має великої кількості престижних нагород, але його ранні ролі принесли номінації та визнання як перспективного молодого актора. У 2007 році за роль у “Громобої” (Stormbreaker) номінований на Young Artist Award за найкращу чоловічу роль у міжнародному фільмі та на Empire Award за найкращого новачка-чоловіка. У 2010 році виграв ShoWest Award як чоловічу зірку завтрашнього дня. У 2011-му номінований на MTV Movie Award за проривну роль у “Я — номер чотири” та на Teen Choice Award за найкращий поцілунок у “Звіриному” (спільно з Ванессою Хадженс). У 2014 році за “Дворецького” (The Butler) номінований на Acapulco Black Film Festival за найкращий ансамбль та на Screen Actors Guild Award за видатну гру ансамблю в кіно. Того ж року виграв Brasov International Film Festival and Market як найкращий головний актор за “Нескінченну любов”. Ці досягнення підкреслюють його внесок у молодіжне та незалежне кіно, хоча згодом фокус змістився на режисуру та продюсування.

Алекс Петтіфер народився в родині акторів: мати Лі Робінсон — дизайнерка інтер’єрів і колишня модель, яка керувала його ранньою кар’єрою моделі; батько Річард Петтіфер — актор мюзиклів Вест-Енду, з яким у Алекса напружені стосунки через розлучення батьків у ранньому віці. У матері від другого шлюбу з забудовником Майклом Аїрлендом є молодший син Джеймс Аїрленд, юний тенісист, з яким Алекс підтримує близькі родинні зв’язки. Петтіфер має сім татуювань, включаючи кельтський хрест на грудях, арабський скрипт на правій руці, фразу “What Goes Around Comes Around” на плечі, кандзі на талії та ініціали “ER” (від екс-дівчини Емми Робертс) на зап’ясті в серцях, що він пояснює як спогад про минулі стосунки. У 2012 році коротко заручений з актрисою Райлі Кіо, але розійшлися; також зустрічався з Еммою Робертс під час зйомок “Звіриного”. 24 грудня 2019 року заручився з німецькою моделлю Тоні Гарн після 10 місяців знайомства; пара одружилася 2 жовтня 2020 року в Гамбурзі, і 2021 року в них народилася донька (ім’я не розголошується). 22 квітня 2023 року Тоні Гарн оголосила про розлучення через Instagram, але вони зберігають дружні стосунки заради дитини; Петтіфер описує отцiвство як “найважливішу роль” і ділиться моментами з донькою в соцмережах. Родина проживає в Лос-Анджелесі, де Алекс балансує кар’єру з приватним життям, уникаючи скандалів і фокусуючись на стабільності після бурхливої молодості.

Станом на грудень 2025 року 35-річний Алекс Петтіфер активно розвиває кар’єру як актор, режисер і продюсер, зосереджуючись на незалежних драмах, трилерах і романтичних комедіях, паралельно балансуючи з батьківством після розлучення з Тоні Гарн. У 2024 році він знявся в готичному трилері “Схід сонця” (Sunrise) як Фаллон — блукач з вампірським голодом і трагічним минулим, що принесло схвальні відгуки за “брудний” імідж; також зіграв Леффа в кримінальній драмі “5 фунтів тиску” (5lbs of Pressure), Джордана в “Чорному шумi” (Black Noise), Джеффрі Еппл’ярда в воєнній комедії “Міністерство негідної війни” (The Ministry of Ungentlemanly Warfare) Гая Річі з Генрі Кавіллом та Джона Бранку в шпигунському трилері “Начальник станції” (Chief of Station) з Аароном Екхартом і Ольгою Куриленко. У 2025 році вийшов його романтичний фільм “Під зірками” (Under the Stars) з Тоні Коллетт і Енді Гарсією, де Петтіфер грає Іана — письменника в кризі, який знаходить кохання в Італії; стрічка отримала теплі відгуки як “мила та сервісна” комедія, що не перевинаходить колесо, але чіпляє серце, і вийшла в обмежений прокат у грудні. Петтіфер продовжує продюсувати, плануючи нові режисирські проєкти з фокусом на сценарну роботу, яку він називає “пристрастю”, і натякає на майбутні фільми з елементами написання. У соцмережах (Instagram, Twitter) він ділиться фото з донькою (4 роки), подорожами та тренуваннями, уникаючи Голлівудського гламуру на користь “заземленого” життя в Лос-Анджелесі; у інтерв’ю IndieWire у серпні 2025-го описав кар’єру як “непередбачувану, але еволюційну”, з акцентом на темні ролі для зростання. Серед майбутніх планів — участь у “Scarlet” (2025) як загадковий персонаж, “Atropia” (2025) — sci-fi трилер, та “The Mysterious Gaze of the Flamingo” (2025) — артхаусна драма; також чутки про камео в новому Джеймсі Бонді, де фанати пропонують його як кандидата через харизму. Петтіфер фокусується на приватності, благодійності (підтримка молодих акторів) та відновленні після “бурхливих 20-х”, заявляючи: “Я більше не серцеїд, а батько та творець”.