Алек Ґінесс

Сер Алек Ґіннесс де Кафф (Alec Guinness de Cuffe) народився 2 квітня 1914 року в районі Мерілебон, Лондон, Велика Британія. Його мати, Агнес Кафф, була незаміжньою, а ім’я батька в свідоцтві про народження залишилося порожнім (пізніше ходили чутки, що це міг бути банкір або аристократ). З дитинства Алек зростав у складних матеріальних умовах, часто змінюючи школи, але вже в юності проявив талант до акторства. У 1933 році він отримав стипендію в школі-студії Фей Коміс при театрі Old Vic і дебютував на сцені у 19 років.

Алек Ґіннесс — один із найвидатніших британських акторів ХХ століття, майстер перевтілення, який зіграв понад 70 ролей у театрі та кіно. Всесвітню славу йому принесла роль Обі-Вана Кенобі у трилогії «Зоряні війни» (1977–1983), за яку він отримав номінацію на «Оскар» та став кумиром мільйонів. Серед шедеврів класики — співпраця з Девідом Ліном у фільмах «Міст через річку Квай» (1957, «Оскар» за найкращу чоловічу роль), «Лоуренс Аравійський» (1962), «Доктор Живаго» (1965), «Великі сподівання» (1946), «Ледіkillers» (1955), «Добрі серця і корони» (1949, де зіграв одразу 8 персонажів). Ґіннесс був улюбленим актором британської корони, зіграв у шекспірівських постановках (Гамлет, Річард III, Король Лір) та отримав титул лицаря (1959) і звання Companion of Honour (1994). Його стиль — стримана глибина, інтелектуальна іронія та абсолютна відсутність «зіркової» манірності.

Премія «Оскар» за найкращу чоловічу роль («Міст через річку Квай», 1958). Почесний «Оскар» за життєві досягнення (1980). Номінація на «Оскар» («Зоряні війни», 1978; «Маленький лорд Фаунтлерой», 1980). Премія BAFTA за найкращу чоловічу роль («Міст через річку Квай», 1958). Премія «Тоні» за найкращу чоловічу роль у п’єсі («Dylan», 1964). Премія Лоуренса Олів’є (1987). Зірка на Голлівудській алеї слави (1960). Титул лицаря-бакалавра (1959) та Companion of Honour (1994).

У 1938 році Алек Ґіннесс одружився з акторкою та драматургинею Мерулой Саламан, з якою прожив щасливо 62 роки до своєї смерті — один із найміцніших шлюбів в історії Голлівуду. Пара познайомилася під час постановки «Гамлета» і одружилася таємно, щоб уникнути уваги преси. У 1940 році в них народився єдиний син — Метью Ґіннесс (1940–2022), який став актором і пізніше працював у банківській сфері. Алек і Мерула виховували сина в католицькій вірі (Ґіннесс прийняв католицизм у 1956 році під впливом дружини). Родина жила переважно в сільській місцевості Англії, уникаючи світського життя Лондона. Алек часто називав шлюб із Мерулою найважливішим досягненням свого життя і присвятив їй автобіографію «Blessings in Disguise». Після смерті Алека в 2000 році Мерула пережила його на три місяці і померла в жовтні того ж року.

Алек Ґіннесс помер 5 серпня 2000 року у віці 86 років від раку печінки в лікарні міста Пітерсфілд, Англія. Його спадщина продовжує жити: роль Обі-Вана Кенобі стала культурним феноменом, а класичні фільми з його участю регулярно перевипускаються в 4K. У 2020–2025 роках у Великій Британії та США пройшла серія ретроспектив до 20-ї та 25-ї річниць смерті, включаючи покази відреставрованих «Мосту через річку Квай» та «Лоуренса Аравійського». У 2024 році Британський інститут кіно (BFI) випустив колекційне видання його фільмів. Ім’я Алека Ґіннесса регулярно входить до списків «найвидатніших британських акторів усіх часів» (BFI, Sight & Sound). Його автобіографії та щоденники перевидаються, а цитати про акторську майстерність вивчаються в театральних школах. У 2025 році анонсовано біографічний документальний фільм від BBC про його життя під робочою назвою «Alec Guinness: A Life in Disguise».