Альбер Дюпонтель

Альбер Дюпонтель (справжнє ім’я Філіпп Гійом) народився 11 січня 1964 року в Сен-Жермен-ан-Ле, неподалік від Парижа, Франція. Він виріс у родині лікарів — батько був лікарем, мати стоматологом — і спочатку пішов їхнім шляхом, вивчаючи медицину. Однак розчарувавшись у лікарняному житті, Дюпонтель кинув навчання і звернувся до театру, де навчався в Національному театрі Шайо.

Альбер Дюпонтель — французький актор, режисер, сценарист і колишній стендап-комік, відомий своїм ексцентричним, абсурдним і часто чорним гумором. Він почав кар’єру як комік у 1980-х, а прорив стався з фільмом «Берні» (1996), який він зняв і в якому зіграв головну роль. Серед найвідоміших режисерських робіт — «9 місяців суворого режиму» (2013), «До побачення там, нагорі» (2017, адаптація роману П’єра Леметра про Першу світову), «Прощавайте, ідіоти» (2020, тріумф на Сезарах) та «Другий тур» (2023, політична сатира). Як актор зіграв у скандальному «Незворотність» (2002) Гаспара Ное, «Довгі заручини» (2004) та багатьох інших. Дюпонтель відомий незалежністю, поєднанням бурлеску, драми та соціальної критики, часто грає головні ролі у своїх фільмах.

– Премія «Сезар» за найкращий фільм, найкращу режисуру, найкращий оригінальний сценарій — 2021 («Прощавайте, ідіоти»)
– Премія «Сезар» за найкращий адаптований сценарій — 2018 («До побачення там, нагорі»)
– Номінації на «Сезар» за найкращу чоловічу роль (двічі), найкращий дебютний фільм («Берні»)
– Гран-прі Міжнародного фестивалю фантастичного кіно в Юбарі — 1998 («Берні»)
– Кавалер Ордена мистецтв та літератури — 2007
– Багато номінацій на «Сезар» як актор і режисер

Батьки Альбера Дюпонтеля — лікарі: батько був терапевтом, мати стоматологом; він виріс у медичній родині, що вплинуло на його ранні роки. Дюпонтель надзвичайно приватна людина, рідко говорить про особисте життя. Він був у тривалих стосунках з актрисою Клод Перрон (знімалася в його фільмах), з якою має старшого сина. З 2000-х живе з продюсеркою Катрін Бозорган, яка часто фінансує його проєкти; у пари двоє дітей — син Едгар (народився близько 2014) та молодша дитина (народилася після 2020). Родина мешкає за 50 км від Парижа в тихому місці, Дюпонтель веде замкнутий спосіб життя з «дуже слабкою соціальною активністю», щоб захистити приватність дітей. Він неодноразово скаржився на Вікіпедію за розголошення справжнього імені, яке носять його діти.

Станом на кінець 2025 року Альбер Дюпонтель активно працює над новим повнометражним фільмом — філософією про сімейну справу, народження та смерть, з візуальним вираженням особистих тривог; проєкт у розробці, ведуться кастинги на ролі та дублерів. Його попередній фільм «Другий тур» (2023) залишається в прокаті та на стримінгах. Дюпонтель уникає публічності, живе тихим сімейним життям за межами Парижа з партнеркою Катрін Бозорган та дітьми, насолоджується приватністю. Він періодично з’являється в інтерв’ю, критикуючи сучасну політику та суспільство, але рідко відвідує церемонії (навіть власні тріумфи на Сезарах). Актор і режисер залишається одним з найнезалежніших і оригінальних голосів французького кіно, натхненний Террі Гілліамом та абсурдом. Майбутні проєкти фокусуються на глибоких темах, з акцентом на візуальну поезію та соціальний коментар.