Адріан Атлі

Адріан Атлі (Adrian Utley) – видатний британський музикант, гітарист, композитор та продюсер. Народився 27 квітня 1957 року в Нортгемптоні, Англія. Світову славу він здобув як один із головних учасників, гітарист та співавтор пісень культового бристольського тріп-хоп гурту Portishead. Атлі є джазовим гітаристом за освітою та початком кар’єри, що сильно вплинуло на фірмове похмуре, кінематографічне та вінтажне звучання гурту. Його робота в кіно — це не акторська гра, а створення унікальних музичних ландшафтів та саундтреків.

Адріан Атлі відомий насамперед як архітектор звуку Portishead та автор атмосферних саундтреків до відомих документальних і художніх фільмів.

Його головні досягнення та медійні проєкти:

• Епоха Portishead: Разом із Бет Гіббонс та Джеффом Барроу він записав три фундаментальні студійні альбоми — «Dummy» (1994), «Portishead» (1997) та «Third» (2008), які назавжди змінили ландшафт світової електронної та рок-музики. Легендарний концертний запис гурту «Roseland NYC Live» (1998) продемонстрував його майстерність як гітариста та диригента оркестру.

• Кінокомпозиція: Він написав оригінальну музику до багатьох значущих стрічок. Серед них: психологічна драма «Диваки» (Signs & Wonders, 2000) режисера Джонатана Ноттера, видатний документальний фільм Падді Консідайна «Аркадія» (Arcadia, 2017) та драма Падді Консідайна «Боріться за це» (Journeyman, 2017). Також він створив новий живий саундтрек до класичного німого шедевра «Страсті Жанни д’Арк» (1928).

• Співпраця з іншими артистами: Як затребуваний сесійний музикант та продюсер він працював із колишнім лідером Led Zeppelin Робертом Плантом, співачкою Торі Еймос та гуртом Massive Attack.

Виправлення помилок: Фільм «Танкістка» (Tank Girl, 1995) містив у своєму саундтреку трек Portishead, але окремо музику до нього Атлі не писав. Проєкт під назвою «Broken English» не є його провідною композиторською роботою.

Твердження про відсутність нагород є абсолютно помилковим. У складі Portishead Адріан Атлі став лауреатом однієї з найпрестижніших музичних премій Великої Британії — Mercury Prize (1995) за альбом «Dummy», обійшовши у номінації гурт Oasis. Альбоми за його участю неодноразово отримували платинові статуси та входили до списків «500 найкращих альбомів усіх часів» за версією журналу Rolling Stone. Крім того, його кіномузика та звуковий дизайн номінувалися на премії британського незалежного кіно (BIFA) та отримали високе визнання на Каннському кінофестивалі.

Дитинство Адріана пройшло під впливом музичних смаків його батька, який обожнював джаз, що й підштовхнуло хлопця взяти до рук гітару в підлітковому віці. Своє теперішнє приватне життя музикант ретельно оберігає від таблоїдів і спалахів камер. Відомо, що він багато років щасливо живе у Бристолі, виховує дітей і вважає це місто своєю духовною та творчою батьківщиною, де зосереджена вся його студійна база.

Сьогодні Адріан Атлі залишається активним експериментатором та впливовою фігурою в європейському музичному авангарді. Він володіє власною високотехнологічною студією, де створює музику для нових незалежних британських фільмів та театральних постановок. Атлі регулярно бере участь у нішевих музичних фестивалях, створює амбітні звукові інсталяції, керує ансамблями гітаристів, що виконують мінімалістичну класику (наприклад, твори Террі Райлі), та продовжує працювати над сольними електронними релізами.