Адам Біч

Адам Біч (повне ім’я Адам Рюбін Біч) народився 11 листопада 1972 року в Ашерні, провінція Манітоба, Канада. Він походить з нації Сольто (Саулі) племені Оджібве (Анішинабе) з невеликою ісландською домішкою від прабабусі. Рано втратив батьків: у 8 років мати Саллі загинула в автокатастрофі від п’яного водія (була вагітна дівчинкою), а через 8 тижнів батько Денніс потонув поблизу резервату (можливо, самогубство). З братами спочатку жив у бабусі (8–12 років), а потім у Вінніпезі з тіткою Агнес та дядьком Крісом (батьковим братом), якого називає «татом». Відвідував Gordon Bell High School, де відкрив акторський талант у драматичному гуртку.

Адам Біч — канадський актор кіно, телебачення та театру, один з найвідоміших корінних американських (індіанських) акторів у Голлівуді. Здобув визнання роллю Віктора Джозефа у незалежній драмі «Димові сигнали» (Smoke Signals, 1998), номінованій на Grand Jury Prize у Санденсі. Прославився як Френк Фенспост у «Танцюй мене зовні» (Dance Me Outside, 1994), Кікін Вінг у комедії «Джо Дірт» (Joe Dirt, 2001), навяхо-кодоталкер Бен Яхзі у воєнному епосу «Віндтокерс» (Windtalkers, 2002) з Ніколасом Кейджем та морпіх Іра Гейз у «Прапори наших батьків» (Flags of Our Fathers, 2006) Клінта Іствуда. Також зіграв Чарльза Істмена у HBO-фільмі «Поховайте моє серце на Вундед-Ні» (Bury My Heart at Wounded Knee, 2007), Сліпнот у «Загін самогубців» (Suicide Squad, 2016). Кар’єра охоплює понад 60 проектів, від інді-драми до блокбастерів, з акцентом на корінні теми; заснував Adam Beach Film Institute для молоді корінних народів.

Адам Біч виграв премію American Indian Film Festival за найкращу чоловічу роль за «Танцюй мене зовні» (1995). Отримав Gemini Award за роль у «Істерія: Історія Def Leppard» (2007). Номінований на Золотий глобус (2008) за «Поховайте моє серце на Вундед-Ні», Critics’ Choice Award (2007), Satellite Award та Broadcast Film Critics Association (2006) за «Прапори наших батьків». Має нагороди San Diego World Film Festival (1998) за «Димові сигнали», First Americans in the Arts Awards (2003) за «Віндтокерс». Його роботи часто номінуються за внесок у представлення корінних народів у кіно.

Батьки Адама — Саллі Біч (мати) та Денніс Біч (батько), обидва померли, коли йому було 8. У нього два брати; після трагедії兄弟 жили з бабусею, тіткою Агнес та дядьком Крісом Бічем у Вінніпезі. Перший шлюб з Мередіт Портер (1999–2002): сини Ноа (нар. 1996) та Лук (нар. 1998). Другий шлюб з акторкою Тарою Мейсон (2003–2007): дітей немає. З 2015 року одружений з акторкою Саммер Тайгер (дочка Фенікс народилася у 2008, до шлюбу; була подружкою на весіллі). Адам активно спілкується з усіма трьома дітьми (29, 27 та 17 років станом на 2026), підкреслює роль батька та бореться з abandonment issues з дитинства. Сім’я мешкає між Канадою та США, актор захищає приватність, але часто говорить про корінні корені та мотивацію для молоді.

Станом на початок 2026 року 53-річний Адам Біч продовжує вибірково зніматися, фокусуючись на ролях з культурним значенням та інді-проектах. Останні роботи: роль корінного пожежного капітана Пола Фуллертона у новому фільмі Ґаррі А. Брауна (анонс 2024). З’являвся у «Сила собаки» (2021), «Вигнання» (2022), серіалах «Арктичний вітер» (2012–2014), «Велика любов» (2010). Веде мотиваційні виступи в школах корінних резерватів, керує Adam Beach Film Institute у Вінніпезі для молоді. Активний у соцмережах та X (Twitter @Adam_Beach), де ділиться культурою, але тримає низький профіль щодо сім’ї. Мешкає з дружиною Саммер та молодшою дочкою у Каліфорнії/Манітобі, виховує дорослих синів. Майбутні проекти не детально анонсовані, але фанати очікують нових ролей у драмах про індіанців чи екшені; його спадщина — піонер представлення корінних народів у Голлівуді, з акцентом на аутентичність та соціальний вплив.