Бастер Кітон

Джозеф Френк “Бастер” Кітон народився 4 жовтня 1895 року в місті Піква, штат Канзас, США, в родині водевільних акторів Джо та Майри Кітон. Прізвисько “Бастер” він отримав у дитинстві, нібито від Гаррі Гудіні після падіння зі сходів без травм. З трьох років виступав у сімейному акті “Три Кітони”, де виконував акробатичні трюки. Помер 1 лютого 1966 року в Лос-Анджелесі від раку легенів у віці 70 років.

Бастер Кітон — легендарний американський комік, актор, режисер і сценарист епохи німого кіно, відомий як “Велике Кам’яне Обличчя” за незворушну міміку та геніальні фізичні трюки. Він створив 19 короткометражок і 10 повнометражних фільмів у 1920-х, серед шедеврів — «Генерал» (The General, 1926), «Шерлок-молодший» (Sherlock Jr., 1924), «Навігатор» (The Navigator, 1924), «Пароплавний Білл-молодший» (Steamboat Bill, Jr., 1928). Кітон виконував небезпечні каскадерські трюки без дублерів, революціонізуючи комедію. Працював з Роско Арбаклом, знявся в звукових фільмах і телебаченні, вплинув на Чапліна, Ллойда та сучасних коміків. Його фільми визнані класикою, багато включено до Національного реєстру фільмів США.

Бастер Кітон отримав Почесний «Оскар» у 1959 році за унікальний талант і внесок у комедію. У 1960 році — стоячі овації на Венеційському кінофестивалі. Має дві зірки на Голлівудській алеї слави (за кіно та телебачення). Посмертно його фільми визнані шедеврами: «Генерал» часто називають найкращою комедією всіх часів (Орсон Веллс). У рейтингах Sight & Sound і AFI входить до топів. У 1999 році Американський інститут кіно поставив його 21-м у списку найбільших акторів.

Бастер Кітон виріс у родині водевільних акторів Джо Кітон (батько, алкоголік) та Майри Катлер (мати), мав брата та сестру. Був одружений тричі: з 1921 по 1932 рік з Наталі Талмадж (сестрою продюсера Джозефа Шенка), з якою мав двох синів — Джозефа (1922) та Роберта (1924); шлюб розпався через алкоголізм Кітона. Другий шлюб (1933–1936) з медсестрою Мей Скрівен під час алкогольного сп’яніння. З 1940 року до смерті одружений з танцівницею Елеонор Норріс (молодшою на 23 роки), яка врятувала його від залежності та захищала спадщину; дітей у них не було. Сини змінили прізвище на Талмадж, але онуки та правнуки зберігають інтерес до дідуся. Кітон мав проблеми з алкоголем і депресією, але останні роки були щасливими завдяки Елеонор.

Бастер Кітон помер у 1966 році, але його спадщина активно відроджується в 2020-х. Фільми реставрують і перевипускають на Blu-ray, доступні на стримінгах. У 2022 вийшла біографія “Camera Man” Дані Стівенс, у 2025 — конвенція Міжнародного товариства Бастер Кітон у Мічигані з показами та лекціями. Документальні фільми, як “The Great Buster” (2018) Пітера Богдановича, та ретроспективи на фестивалях тривають. У 2025 році відзначили 130-річчя від дня народження статтями та показами. Його трюки надихають сучасне кіно (Джекі Чан, Джонні Ноксвілл), а “Генерал” залишається в топах найкращих фільмів. Спадщина зберігається родиною та фанатами через товариство “Damfinos”, архіви та YouTube. Кітон — ікона німого кіно, вплив якої не згасає.