Запах жінки
Scent of a Woman
Напередодні Дня подяки відставний полковник розвідки та інвалід Френк Слейд вирішує потішити себе поїздкою до Нью-Йорка. Френк хоче обставити свій... останній «коронний вихід» по вищому розряду: вишуканий готель, шикарний лімузин, дорога випивка й жінки приголомшливої краси. Для цього родичі полковника вирішують найняти поводиря в особі студента престижного коледжу на ім'я Чарлі Сіммз. Останнє, що було потрібно полковнику - так молодик-наглядач Чарлі. Але сталося так, що їх подорож змінить життя обох…
Інформація про "Запах жінки"
Жанр: Драма
Країна: США
Режисери: Martin Brest
Сценаристи: Роджер Маккарі, Бо Голдман, Dino Risi
Продюсери: Ellen Lewis, Martin Brest
Дата: 1992
Бюджет: 31 000 000 $
Касові збори: 134 100 000 $
Тривалість: 2 г 36 хв
Рейтинг IMDB: 8.0
Команда
Вся командаА
Аль Пачино Lt. col. frank slade К
Кріс О’Доннелл Charlie simms Д
Джеймс Роберт Ребгорн Mr. trask 
Р
Річард Венчур jr. B
Bradley Whitford W.r. slade R
Ron Eldard Randy Трейлери
Для цього фільму немає тегів для пошуку трейлерів
Рецензії
12.05.2023
«Запах жінки» — це один із тих рідкісних фільмів 90-х, який і досі виглядає свіжо, зворушливо й абсолютно нестаріючи.. Режисер Мартін Брест зняв не просто драму, а справжній гімн про гідність, мужність і той момент, коли людина остаточно вирішує, ким вона хоче бути. У центрі історії — сліпий підполковник у відставці Френк Слейд (Аль Пачіно), цинічний, грубий, алкоголік і водночас неймовірно харизматичний. На вихідні його має доглядати бідний студент престижного коледжу Чарлі Сіммс (Кріс О’Доннелл), який випадково опинився свідком підлості своїх однокласників і тепер стоїть перед вибором: зрадити чи промовчати заради власного майбутнього. Фільм триває майже три години, але ці три години пролітають на одному диханні. Усе завдяки дуету Пачіно — О’Доннелл і геніальному сценарію Бо Голдмана. Пачіно тут просто космічний: його Френк то розносить усе навколо брутальною харизмою й сарказмом, то раптом стає вразливим і щемливо людяним. Саме за цю роль він нарешті отримав «Оскар» (після семи номінацій. ), і це, мабуть, найзаслуженіша статуетка 90-х. Відома сцена з танго під «Por una cabeza» — це вже кіноісторія: коли сліпий полковник веде в танці незнайомуцю (Габріель Анвар), це один із найчуттєвіших і найгарніших моментів у всьому світовому кінематографі. Та головне в «Запасі жінки» — не Пачіно (хоча без нього фільму не було б), а тема честі й внутрішньої сили. Кульмінаційна промова Френка в школі перед дисциплінарною комісією — це 7 хвилин чистого катарсису. «Я завжди знав, що таке правильний шлях. Проблема була в тому, що я не завжди по ньому йшов». Ці слова б’ють просто в серце. Фільм балансує між комедією, драмою й дорожньою пригодою, але ніколи не скочується в мелодраму чи пафос. Він смішний там, де треба, і до сліз зворушливий там, де це необхідно. Саундтрек Томаса Ньюмана — окрема насолода. Чи є недоліки. Можливо, дещо затягнутий темп у середині й надто ідеалізований фінал. Але це дрібниці, які не псують загального враження. 10/10. Класика, яку варто переглядати хоча б раз на кілька років. І щоразу вона чіплятиме за живе по-новому. Особливо та промова. І те танго. І той запах жінки… .
