Квартира 7А
Apartment 7A
Террі — танцівниця, яка на одному з виступів отримала травму ступні. Вона намагається повернутись на сцену, але провалює всі кастинги.... Після чергової невдачі жінка зустрічає літню пару, яка пропонує їй безкоштовно пожити у квартирі по сусідству з ними. Згодом виявляється, що попередниця Террі померла загадковою смертю, літня пара практикує окультні ритуали.
Інформація про "Квартира 7А"
Команда
Вся команда
Д
Даян Віст Minnie castevet Д
Джим Стерджес Alan marchand 
М
Марлі Сіу Annie leung A
Andrew Buchan Leo watts 
К
Кобна Голдбрук-Сміт Bj Трейлери
Для цього фільму немає тегів для пошуку трейлерів
Рецензії
12.08.2017
Рецензія на фільм «Квартира 7А» (Apartment 7A, 2024) «Квартира 7А» — це приквел до культового «Дитина Розмарі» Романа Поланскі, який розповідає, що саме сталося в сумнозвісній квартирі Бремфорда до появи Мії Ферроу.. Ідея на папері чудова: розкрити передісторію кастевських сатаністів, показати, як саме працює їхня «система» зсередини. На жаль, на екрані вийшло… ніяк. Фільм зняла Наталі Еріка Джеймс (авторка стильного горора «Relic»), і візуально це справді найсильніша сторона картини. 1965 рік, Нью-Йорк, теплі лампові кольори, шикарні костюми, відчуття старого Бродвею — усе виглядає дуже смачно. Але як тільки персонажі відкривають рота, чарівність миттєво зникає. У центрі сюжету — молода танцівниця Террі Гіонффріо (Джулія Ґарнер), яка після важкої травми втрачає шанс на велику сцену й погоджується на «вигідну» пропозицію від дивних, але дуже багатих старих подружжя Кастеветів (Даян Віст і Кевін Макнеллі). Далі — хто дивився оригінал 1968 року, той усе чудово розуміє. Проблема не в тому, що ми заздалегідь знаємо фінал. Проблема в тому, що дивитися на шлях до цього фіналу просто нецікаво. - Джулія Ґарнер старається з усіх сил, але її героїню написали настільки наївною й пасивною, що співпереживати неможливо. - Сатанинський культ, який у Поланскі був моторошно буденним і саме тому страшним, тут перетворили на карикатурних «злих бабусь і дідусів у дорогих халатах». - Усі «жахи» — це або різкі звуки, або раптові скримери, або червона фарба замість крові. Єдиний по-справжньому вдалий момент — фінальні 10 хвилин, коли фільм нарешті з’єднується з оригіналом і ми бачимо знайому квартиру, знайому колиску й чуємо ту саму колискову. У цей момент мурашки справді біжать по шкірі. Шкода, що до цього треба просидіти майже дві години абсолютно передбачуваного й емоційно порожнього кіно. Даян Віст намагається повторити магію Рут Ґордон, але їй просто не дали матеріалу — її Мінні Кастевет тут якась безбарвна тітонька з печивом. Навіть камео Джона Кассаветеса в архівних кадрах виглядає недоречно. Підсумок: непотрібний, бездушний і абсолютно необов’язковий приквел. Якщо ви фанат «Дитини Розмарі» — краще перегляньте оригінал увосьме. Він і через 57 років лякає сильніше, ніж уся ця «Квартира 7А» разом узята. 5/10. Красива обгортка, всередині — порожнеча. Один раз можна подивитися заради картинки й Джулії Ґарнер, але переглядати точно не захочеться. .
