Анабель
Annabelle
У сутінках старовинної комоди прокидається Аннабель – лялька з порцеляновою шкірою і демоничною душею. Вона шепоче таємниці, які руйнують родинні... узи, сіють страх і викликають тіні з минулого. Чи встоїть молода пара перед її зловісним шепотом, чи стане лялька господарем їхнього дому?
Інформація про "Анабель"
Слоган: «Перед закляттям була...»
Жанр: Жахи
Країна: США
Режисери: Джон Р. Леонетті
Сценаристи: Гері Дауберман
Продюсери: Джеймс Ван, Barbara Harris
Дата: 2014
Бюджет: 6 500 000 $
Касові збори: 257 589 952 $
Тривалість: 1 г 39 хв
Рейтинг IMDB: 5.5
Команда
Вся командаА
Аннабелль Волліс Mia form В
Ворд Хортон John form T
Tony Amendola Father perez 
E
Eric Ladin Detective clarkin K
Kerry O'Malley Sharon higgins Б
Браян Хоу Pete higgins І
Івар Броггер Dr. burgher Трейлери
Трейлери не знайдені
Рецензії
12 червня 2023
У світі, де ляльки з "Закликання" (The Conjuring) стали іконами жахів, "Annabelle" намагається розвинути успіх Джеймса Вана, перетворивши побутову іграшку на демонічного монстра.. Режисер Джон Р. Леонетті, оператор "Закликання", обіцяє занурити глядача в атмосферу 1960-х, де пара Джон (Вард Гортон) і Мія (Еннабелл Волліс) стикається з сатанинським культом, який "заражає" їхню вінтажну ляльку. Мія, вагітна і одержима колекціонуванням ляльок, раптом опиняється в епіцентрі паранормальних подій: кров, тіні, шепоти й класичні jump-scares. Фільм триває 99 хвилин і ідеально пасує для Halloween-марафону на HBO Max чи Netflix – якщо ви фанат франшизи і готові до нудьги між моментами страху. Сильна сторона "Annabelle" – візуальна естетика та окремі сцени, що справді лякають. Дизайн ляльки – шедевр: її порцелянове обличчя з чорними очима й білою сукнею викликає мурашки, а операторська робота Леонетті створює тісну, клаустрофобну атмосферу квартири, де кожен куток ховає загрозу. Волліс у ролі Мії передає вразливість молодої матері з нотками істерики, а саундтрек з гучними струнними акордами підсилює напругу, нагадуючи "Рожеве немовля" (Rosemary's Baby). Найкращі моменти – сцена з ліфтом і домашнє вторгнення на початку, де напруга наростає органічно, без зайвого шуму. Для новачків у жанрі це класичний "creepy doll" трилер, що тримає в тонусі перші 30 хвилин. Та попри ці фішки, "Annabelle" загрузла в кліше, ніби лялька, яка не може зрушити з місця. Сюжет – шаблонний мікс "Екзорциста" й "Закликання", без свіжих ідей: перша половина будує містику, а друга перетворюється на серію передбачуваних скоків, де демон грає в хованки, а герої реагують шаблонно ("О, що це. "). Персонажі картонні – Джон байдужий батько, священник – комічний рельєф, а відсутність Еда й Лоррейн Воррен робить історію відірваною від франшизи. Фінал поспішає й розчаровує, без емоційного катарсису чи пояснень, ніби сценаристи втомилися. Критики на Rotten Tomatoes (28% від 134 рецензій) називають його "нудним і передбачуваним", з "лінивою лялькою, що не лякає", а глядачі на IMDb (5. 5/10 від 192 тис. голосів) скаржаться на "відсутність глибини й повторюваність". Так, фільм не ігнорує тренд "універсуму жахів", але страждає від порівнянь з "Annabelle: Creation" (2017), яка виправдала ім'я. Загалом, "Annabelle" – це середнячок для фанатів "Закликання", де лялька страшніша за сюжет, а кліше – основний антагоніст. Якщо шукаєте інтелектуальний хорор як "Спадщина" (Hereditary), розчаруєтеся. Але для легкого перегляду з попкорном і кількома справжніми мурашками – чому б ні. Рекомендую з рейтингом 5/10: не шедевр, але й не повний провал. У час, коли ляльки оживають у TikTok-челенджах, цей фільм нагадує: іноді справжній жах – у банальності. .
